Стрибок у вищу лігу

Юність Петра припала на шістдесяті. Цікаві були часи! Хрущовська відлига закінчилась. Стихли розмови про негаразди сталінського режиму. На руїнах колишніх колоній утворилося багато незалежних держав. Світ змінився з однополярного на багатовекторний. Коли після Другої світової побудували Берлінську стіну, народи земної кулі вперше в історії розділилися на два табори. Розпочалася холодна війна.

Післявоєнна біполярність не принесла бажаного спокою ні державам, ні простим людям. Світ продовжувало трясти не лише в Африці і не тільки від землетрусів, економічних криз та політичної напруги.

1961 рік розпочав еру пілотованої космонавтики, втілювались неймовірні за масштабами космічні програми. Науково-технічний прогрес в міжнародній політиці означився продовженням гонки озброєнь. Хисткий мир знов повис на краю прірви. Світові ціни на нафту впали. Маленька країна на Сході зметикувала активно скуповувати нафту ‒ і зафонтанувало японське економічне диво! Фемінізм досяг такого розквіту, що вибухнув сексуальною революцією. Втім, до «гомосовєтікус» вона так і не дійшла.

Радянська країна стояла на порозі культурної ізоляції. Розквітала «совкова Брежнівщина». Виросло повоєнне покоління, яке змалечку виховувалося в дусі патріотизму, однак здатне було орієнтуватись серед розмаїття точок зору і виокремлювати власні інтереси. Атмофера задухи та політичної несвободи й кращих перековувала в цинічних нігілістів, бо змінювались ціннісні імперативи: неможливість професійного визнання, публічності й відкритості. Від безперспективності багато хто хотів емігрувати в країни Заходу. Решта ж мовчки пристосовувалась і виконувала заповіти класиків марксизму-ленінізму та державні плани пʼятирічок.

Добробут народу неухильно зростав на втіху старим і дітям. Освоювалися незаймані простори Сибіру та Середньої Азії. Завдяки «золотій реформі» Олексія Косигіна наукові досягнення у сфері медицини, освіти та техніки виводили країну в число лідерів. Валовий дохід збільшувався з такою швідкістю, що «верхи» вирішили зайнятися експортом комуністичного впливу. У різні кінці світу кораблями й потягами везли пшеницю, військову техніку та висококласних спеціалістів.

Невдоволених і заздрісників вистачало! Варшавський військовий блок пробували розхитати за будь-якої нагоди. Провокували конфлікти то в Німеччині, то Угорщині, то Чехословаччині, проте могутність велетенської радянської «військової машини» лякала не на жарт. Світ вразила рішуча сила відсічі, коли Китай спробував захопити півострів Даманський.

Закордонні розвідки, «отримавши ляпаса», поводилися обережно. Ледве відійшли від шоку, який викликала діяльність «Кембриджської п'ятірки» у верхівці британського уряду. Американському ЦРУ та британській МІ-6 звалилася, мов сніг на голову, звістка про викриття їхнього кращого шпигуна ‒ одного з керівників науково-технічного відділу Головного управління розвідки Олега Пеньковського.

У СРСР ніхто навіть не наважувався критикувати чи поставити під сумнів політику комуністичної партії. Якщо когось і зачіпали спотворені явища, то здебільшого талановитих інтелігентних космополітів. Деяким із них інколи вдавалося виїхати за кордон. Дисидентів засилали подалі від великих міст, а то й кидали за ґрати, «зліпивши кримінальну справу». «Совок» майже не пручався.

Щоправда, на початку епохи Леоніда Ілліча невеличка група дисидентів провела в центрі Москви перший і останній за часів його правління правозахисний мітинг, який швидко розігнали. Ще через три роки вчинили замах на самого Брежнєва.

Юність Петра з двома арештами та перебуванням за ґратами відбувалася на тлі величезних змін, що вирували далеко за межами маловідомого Єнакієвого. Тогочасні московські події відіграли важливу роль у перевтіленні дрібного злочинця на політичного діяча світового масштабу.