Сімʼя Мії

- Куди це дівчисько могло подітися? - сказав Анатолій із помітною злобою. Все, що вони пройшли, щоб знайти її могло стати даремним.

- Вона не могла втекти додому, я привела її через одноразові тунелі. Марія ніяк не могла б повернутися назад.

- Хто знає, куди вона може бути зараз. 

-Але точно десь у наших землях.- Стверджувально, ніби запевняючи саму себе, сказала Мія.

Хоча вони не довго бігли, близько пʼяти хвилин,Мія та містер Кравченко зупинилися. Цей дует вже давно не бігав стільки, оскільки звикли до технологій ельфів, нна відміну від Мері, яка мгла бігти понад годину, але у звичайному темпі. 

Мія запропонувала, щоб вже не бігти, а подати у розшук, адже ця дівчинка 100 % попадеться комусь на очі. А ловити когось, коли всі допомагають, набагато легше. Саме так вонни і поступили.

Розіславши оголошення до кожної домівки, Мія повернулася додому, де на неї вже чекав її батько.

- Чув, що ти вже виконала завдання.-Сказав батько ельфійки діловим голосом.

- Так, виконала, але...

- Я вже знаю про це але. Довірив справу на свою голову... - Розчаровано сказав той.

Мія добре знала цей тон. А означав він дещо не дуже добре. Постійно після того, як батько, Ткачук Дмитро, його застосовував, то доньку в чомусь обмежували. Ці подорожі на землі людей дуже подобалися дівчинці. Але, скоріш за все, більше ніколи вона не зможе їх здійснити.  

- І-і-і, наскільки це обмеження буде діяти? - Із надією запитала Мія, можливо, батько поставить якісь часові обмеження.

- Це не перший вже твій провал на завданні. Рада сказала мені, що, якщо ти провалиш це завдання, то більше не допустять тебе до них. Віддай перетел(засіб, який робить тунелі, в основному одноразові, між землями ельфів і людей).

-Батьку, може, Рада передумає? Тоді я зможу продовжити завдання, кого іншого вони зможуть послати?

- Рішення остаточне, а за інше не переживай, то не твоя турбота.

- Гаразд...

Мія передала татові перетел із таким жалем, що будь-хто б зжалився, але не її тато. Він був кремезним чоловіком, знатного вигляду. А про його строгість начувані всі.

Після цього, дівчинка побігла до своєї кімнати. Мія вирішила поглянути на сувеніри, які вона взяла із собою із людських земель. Тепер всі ці речі - магнітики, іграшки, пляшечки- ніколи не отримають поповнення, якщо взагалі залишаться. Зберігати речі із людських земель, які могли взяти під час завдання, було заборонено, тому дівчинка тримала їх, надійно сховавши їх у підлозі. Якби хтось побачив це, то її могли б відрахувати із школи і перевести у виправне училище, а для ельфів немає нічого гіршого, аніж навчатися там.