Ще одне знайомство

Зрозумівши, що Мері втекла, у лабораторії зчинився галас. Дівчина, яку шукали кілька років пропала знову. Анатолій наказав комусь у апараті, який ввесь час був на його білому халаті, щоб вирушали на негайні пошуки. Дівчина 100% десь у межах їхньої країни, адже у неї не було нічого, щоб переміститися назад до людей. 

Після наказу, містер Кравченко почав сварити Мію, а також почав знову пояснювати їй принципи життя ельфів. 

- Не ображати нікого, не обзивати тих, хто відрізняється, ... . ТИ НЕ ЗАБУЛА? Ти ж знаєш яке може бути покарання, якщо не слідувати за цими принципами?! Це було твоє останнє попередження!

- Це було твоє останнє попередження.  - Почала перекривляти чоловіка Мія.

- Зараз не час для жартів. Ще одне попередження! ОДНЕ! Більше я не буду тебе прикривати, як би не любив працювати із тобою. Ти це зрозуміла?!

Містер Кравченко був дуже злим у цей момент, але у нього була причина. Де шукати Мері? Куди вона могла піти? Ельфи не звикли багато ходити, бігати, оскільки мали багато інших варіантів для пересування. Кожен міг вибрати той, який йому до вподоби.

***

- Хто тут?! Признавайся! - Не вгамовувався чоловік.

- Вибачте, я заблукала... - невпевнено сказала Мері. Вона дуже сильно боялася, щоб її не відвели назад до лабораторії.

- Ти її знаєш? - запитав Петро у Насті.

- Ні, але... - затяжно сказала Анастасія, ніби згадуючи хто це така перед ними.

- Що але?

- Чомусь ця дівчинка здається мені напрочуд знайомою.

- Якщо чесно, то вона мені теж когось нагадує. - Сказав Петро до дружини, а потім обернувся до Марії і запитав: Як тебе звати, дівчинко?

- Я - Мері.

-Мері? - перепитала Настя у дівчинки.

- Так, а вас як?

- Я - Настя, а цей чоловік - Петро.

- Ми одружені якщо що. - Доповнив слова дружини чоловік.

- Ага, ясно.

- А чому ти взагалі тут, Мері? - Запиталася Настя.

- Я... я просто гуляла і зайшла занадто далеко, не знаю цієї місцевості зовсім.

- Ну-у-у, тоді можеш піти із нами, якщо хочеш звісно.

- Дякую вам. - Із посмішкою сказала Марія