Історія дев'ята. Коли багата уява - неймовірно страшно

Якби вам хто-небудь сказав, що у вас бідна уява, це ж образливо, правда? Хочеться, щоб у кожного була своя фантазія, майже казка. Моя сестричка Настя дуже любить щось винаходити, вигадувати, дивувати всіх. Міра теж вигадує, а тільки все переносить на папір, у неї вимальовуються чудові фігурки людей, тваринок, комах. Мені також хочеться фантазувати, мріяти, жити уявним світом. Але як?

От увечері лягаю спати і думаю: чого дорослі кажуть, щоб швидше заснути, треба рахувати слоників. Уявляти, що вони проходять один за одним, а ти рахуєш, рахуєш і… поступово засинаєш.

Слонів я ніколи живими не бачила. І тому їх важко уявити. А можна ж замість слоників підставити уявних… кроликів. У нас вдома живе чудовий біленький кролик, нам його подарували. Ми водимо його на прогулянки, годуємо соковитою зеленою травичкою. Уявити його перед сном дуже просто.

Ледь я вляглася у ліжко і закрила очі, кролик відразу постав переді мною. Але чомусь такий одинокий і сумний, що мені захотілось плакати. Ми з кроликом - і туди, і сюди, а сон не йде. Хочу його погладити, заспокоїти, заспівати пісеньку, щоб він повеселішав.

І раптом помічаю, що то зовсім не кролик, а пухнаста і товстенька… кроляча мама. І вона ховає під собою малюсіньких жовтеньких кроленят. Пригортає їх до себе, а вони 

пустують, бавляться між собою і… випадають із клітки просто у траву. Там же холодно і страшно. Можуть собаки розірвати, навіть люди можуть наступити!

Я кидаюсь рятувати маленьких крихіток, збираю їх у пелену, а вони, неслухняні, знову вистрибують і біжать врозтіч!

Одне спасіння: вони неймовірно швидко ростуть і вже у траві – цілий табун кроликів! Намагаюсь рахувати, а їх все більше і більше. Усі біжать до лісу, щоб мати там поживу. Я – за ними, ледве встигаю – тільки хвостики біліють!

І бачу: ліс вже не ліс, а суцільні кролики, тобто ціле кроляче царство…

Просинаюсь вранці і біжу до свого кролика. Він спокійно сопе собі в куточку своєї хатинки. Сам-самісінький…

Значить, мені все приснилось. Розповідаю мамі про свій сон, а вона каже:

- Ну, ти ж і фантазерка! Це в тебе уява розгулялась. Добре, що кролики, а не якісь монстри, яких ти постійно боїшся.

Нічого собі! Значить, є у мене уява. Тільки треба дуже-дуже пильнувати, щоб вона не малювала страхіть. Краще, щоб це були кролики.