Розділ 3

Війнуло важким затхлим повітрям приміщення, котре давно не провітрювалось і Тім одразу чхнув:

— Як добре, що у мене немає ніякої астми, бо я б тут задихнувся.

Кетрін намацала на стіні праворуч від дверей вимикач і кімната освітилася м'яким жовтим світлом. Вона являла собою щось на кшталт передпокою, що плавно переходить у вітальню, з традиційними дерев'яними панелями на пів стіни, міцною дощатою підлогою і каміном на центральній стіні. Нічого особливого і незвичайного, але в той же час все було таким близьким і знайомим, немов Кетрін жила там з самого народження.

— Мені подобається, — ніби читаючи її думки, промовив Тім роззираючись.

— Мені теж, — кивнула Кетрін з усмішкою: вперше за кілька тижнів справжньою і щирою.

 Оглядати будинок Кетрін не стала. Занадто втомлені та виснажені, вони з Тімом хотіли одного — швидше заснути.

Кетрін струсила пил з дивану у вітальні, але пилу, як такого, там не було. МакКенна мав рацію, всередині будинок був куди презентабельнішим, аніж зовні. Так, трохи вицвіли кремові шпалери, трохи потемніла від часу підлога та протерлася оббивка м'яких меблів, але у всьому іншому було цілком стерпно.

У залишеній шерифом сумці, окрім постільної білизни, Кетрін знайшла кілька товстих свічок, сірники і жменю монет по одному пенні. Спочатку здивувалася, а потім зрозуміла, в чому справа. У дитинстві їй доводилося стикатися з подібним у дідуся з бабусею. Над вхідними дверима висіла невелика чорна коробка, що нагадувала лічильник з отвором для монеток. Саме туди і призначалися пенні, дбайливо залишені МакКенною. Кожні дві години у лічильник потрібно було вкидати монетки, аби підтримувати безперервний потік електрики в будинок. Коли час виходив, а лічильник не поповнювався новою пенні, то електрика автоматично вимикалася і лічильник вимагав перезавантаження від електрика. Така практика була широко поширена в Шотландії. Років двадцять тому.

Притягнувши з кухні табурет, Кетрін потягнулася до лічильника, брязкаючи монетами у жмені.

— Ти впевнена, що знаєш, як це робиться? — позіхаючи Тім підійшов до табурету, на котрому балансувала Кетрін.

— Майже, — весело всміхнулася вона.

— Шериф поклав сірники і це круто. Біля каміна я знайшов сухі дрова, отже можемо розпалити камін, — продовжив хлопчик.

— Клас! Тоді я зараз, — проте після кількох невдалих спроб Кетрін зобов'язана була визнати, що запустити лічильник все ж не вдасться.

Повернувшись до вітальні, вони присіли біля каміну і через декілька хвилин в ньому вже весело потріскували охоплені полум'ям сухі поліна, наповнюючи повітря ароматом ні з чим незрівнянних деревних масел.

Застеливши пахучу постільну білизну на диван, Кетрін лягла поруч з Тімом, міцніше притискаючи його до себе і закрила очі, прислухаючись до його рівного глибокого дихання. Хлопчик заснув дуже швидко, а ось вона ніяк не могла взяти з нього приклад. Тяжкість минулого, втома і нервовість останніх днів позначилися більше, аніж вона думала, тому тепер Кетрін просто не могла відімкнути мозок і змусити себе відпочити. Тисячі думок кружляли в голові, віднімаючи спокій і населяючи серце крижаним страхом.

Кетрін дивилася на танцюючі язички полум'я в каміні, що відбивалися в її світлих очах, але бачила там зовсім інші картини. Хвиля ненависті й болю захлиснула з голови до п'ят і Кетрін важко зітхнула.

Тім, немов відчувши її неспокій, уві сні міцніше притиснувся до неї і сонно пробурмотів:

— Мам, я тебе люблю.

Кетрін відчула, як у грудях розливається ніжність та любов до нього і ласкаво поцілувала гладеньке чоло.

Тільки коли вогонь в каміні майже згас, а за вікном почало сіріти, Кетрін занурилася у важкі та похмурі сновидіння.

Вранці наступного дня Кетрін прокинулася від тихого стуку в двері і серце її миттєво пішло в п'яти. Широко розплющивши очі, вона втупилася на зачинені двері, намагаючись зрозуміти, що сталося і де вона знаходиться.

— Мам, стукають, — сонно пробурмотів Тім, протираючи очі, а потім раптом поглянув на неї. — Мам?

— Все нормально, — автоматично промовила вона і піднялася з дивана. М'язи спини враз занили від незручної пози уві сні. Пригладивши рукою розпатлане волосся й поправивши зім'ятий одяг, в якому й заснула, Кетрін підійшла до дверей і різко їх відчинила. Вічка в них, на жаль, не було.

— Добрий день, — чемно привітався шериф МакКенна. — Помітивши, що вже майже десята ранку, я вирішив вас відвідати і дізнатися, як минула ніч.

— Так, звичайно, — Кетрін кивнула і пропустила його в передпокій. — Ми щойно прокинулися. Навіть не думала, що вже так пізно. Мабуть втомилися більше, аніж припускали.

— Розумію, — МакКенна підвів погляд до лічильника. — Дідько! Забув вам показати, як ця допотопна штука працює.

— Нам було тепло від каміну, — Кетрін усміхнулася, ловлячи на собі його пильний погляд. Ще раз розгублено пригладивши волосся, вона продовжила. — Вибачте, що я в такому вигляді, але душ...

— Я пришлю вам племінника і він допоможе з електрикою та водопроводом. Тут все робоче, але вимагає перезавантаження, — МакКенна підморгнув їй. — Не варто непокоїтись, ви маєте чудовий вигляд, навіть ось так.

Вони зніяковіли одночасно і Кетрін відвела погляд, немов шукала Тіма:

— Я буду вдячна за допомогу. Ще мене цікавить орендна плата, шерифе.

— Думаю, всі погодяться, що ваш догляд за будинком і буде орендною платою, — МакКенна повернувся до вхідних дверей й застебнув куртку. Потягнувшись до лічильника, він крутнув маленьке коліщатко, кинув в отвір пенні і стукнув по лічильнику кулаком. Коробка чхнула, затряслася, і далі від неї долинув тихий монотонний гул. Лічильник запрацював.

— Чи можу я написати заяву трохи пізніше? Хотілося б зайнятися прибиранням і таке інше, — обережно запитала Кетрін.

— Звичайно. Шериф МакКенна до ваших послуг цілодобово, міс, — він козирнув їй і попрямував до свого автомобілю.