Найра

— У давні часи, коли люди вірили у міфи, остерігалися темних лісів і глибоких водойм, молодик ішов стежкою, наспівуючи пісню. Він любив гуляти під місяцем і ніколи не вірив у казки, що саме в цей час починають панувати істоти.
Неквапом він дійшов до річки, яка блищала під місячним сяйвом. Свіже повітря й легкий шум хвиль заспокоювали.
«Немає тут ніяких русалок і водяних. Тьфу, забобони,» — сказав хлопець і кинув камінець у воду.
Аж раптом почувся жіночий сміх. Він обернувся, але нікого не побачив. Ніжний голосок знову засміявся та відлунням полетів геть. Молодик схопив палицю й, обертаючись навколо себе, почав нею махати, відганяючи небачену істоту. Знову сміх. Знову. Знову. І знову.
Серце хлопця шалено калатало, він нервово обертався, а потім кинув палицю і побіг.
«Любий,» — за спиною прозвучав жіночий голос.
Він зупинився. За мить з’явилася спокуса повернутися, але хлопець уже розумів: його переслідує Найра. Не можна обертатися, не можна на неї дивитися, але вже нічого зробити не зміг. Хлопець повільно обернувся. Перед ним стояла красива дівчина. Його погляд ковзнув по її тілу — вона була повністю оголена.
«Любий,» — повторила Найра й торкнулася його руки.
Очі хлопця були прикуті до її тіла й сяяли так, ніби він побачив щось дуже смачне.
Неквапом дівчина повела його до водойми.
Він покірно йшов за нею, захоплено розглядаючи її.
«Ти кохаєш мене?» — запитала вона.
«Кохаю.»
А потім молодик повністю зник під водою.
— Мамо, а хто вона і навіщо це зробила? — запитав маленький хлопчик.
— Зараз Найра — водяний дух, але колись була людиною. Одного разу вона пішла по гриби й натрапила на мисливців. У той час дівчата до весілля мали бути незаймані, але, на жаль, із Найрою так не сталось. Після того, як над дівчиною познущалися, вона пішла й утопилася через те, що не змогла б витримати ганьби. Тепер Найра назавжди залишилася в тій водоймі. Кажуть, дівчина була народжена під сузір’ям Риб, тому її душа застрягла навіки. Її можна побачити опівночі на березі річки. Вона має злегка блакитну шкіру, срібне волосся, на шиї невеличкі шрами, що нагадують зябра. Її вбрання виглядає як сукня з луски: зверху щільно облягає її тіло, підкреслюючи кожен рух, а знизу перетікає у щось схоже на водорості. Але для чоловіків вона з’являється в образі гарненької, оголеної молодички. Найра спокушає їх, а потім топить. Топить усіх, хто наблизиться до її водойми. Тому, синку, не ходи до річки, щоб не загинути, як твій тато.