Глава 7

 Почула гучний дзвін і біль пронизав груди, повітря вибило з легень, які я насилу втримала всередині, ледве не виплюнувши. Влетівши спиною в протилежну стіну, сповзла по ній. Практично засліпнувши нишпорила по підлозі в пошуках чогось, чим би я могла відбити атаку. Знову гомін, і в стіну прямо над моєю головою впечатався вогняний фаєрбол, змусивши кам'яну кладку піти тріщинами. Якщо зараз не станеться диво мені кінець, противник не дає навіть перепочити.

Лігла ниць на підлогу, прикривши голову руками, наступний удар напевно буде смертельним. Повітря насилу входило в легені, кожен вдих завдавав жахливого болю, швидше за все зламані ребра. Злегка проморгавшись від пилу, який зараз був усюди та стовпом стояв у повітрі, змогла розглядіти пару добротних черевиків. Крізь галас почула гуркіт кількох пар ніг, хтось поспішав сюди. Камеру осяяв спалах, і я почула похмурий голос Дарема шех Вілліріоса :

-Що тут чорт забирай відбувається?
Мені здалося, чи власник черевиків трохи забарився перед тим як повернутися до карателя. Немов вирішував, убити мене, чи все ж таки не варто.

-Айсир каратель, я почув сигнал тривоги, і зайшовши до камери побачив як це створіння вбиває бранця.

-Як ви могли почути сигнал тривоги нієр Агор, якщо на цій камері немає охоронних чар, принаймні на даний момент.

Я дивилася як чоловік переступає з ноги на ногу, як все більше кам'яніє обличчя ката.

-У вас три секунди на відповідь нієр Агор.

Маг скинув голову, і вже хотів щось сказати, але не наважувався, що й стало його смертельним вироком.

-Три секунди пройшли, ви ж знаєте, зрадникам не місце серед карателів.

Вдруге у мене з'явилася унікальна можливість побачити підтвердження репутації ката, яка надійно закріпилася за головним карателем. Я чула як ще недавно здоровий чоловік хрипить і задихається тільки від одного дотику, він борсався немов потрапив у липке павутиння, з якого йому вже не вибратися, висушений труп із глухим звуком впав на підлогу. У мене з'явилося практично непереборне бажання подивитися на колір магії карателя, тільки для цього доведеться зняти власний захист, чого я ніяк не могла зробити.

-Ви можете піднятися?

Дарем височів наді мною, простягаючи руку, від якої я відсахнулася. Він розуміюче посміхнувся і відійшов убік, даючи мені можливість піднятися самостійно. Тримаючись за стінку, і злегка хитаючись я насилу піднялася. Пара швидких кроків у мій бік, і айсир каратель підхопив мене на руки, завдаючи тим самим практично смертельну образу, а ще вганяючи у жах.

-Поставте мене на підлогу.

Чоловік із зовсім непроникним обличчям кинув трьом службовцям, які супроводжували його.

-Приберіть тут все. Його на розтин. - він кивнув головою на бранця, після чого звернув увагу на мене. - У мене не так багато часу, а ви явно травмовані досить сильно, щоб пересуватися. Тому будьте ласкаві і помовчіть.

Я деякою мірою була безстрашною, але не настільки щоб суперечити кату. У кабінеті айсир каратель затримуватися не став, відкривши стаціонарний портал  зробив крок до нього разом зі мною. Вийшли у дорого обставленій кімнаті, яка так і кричала про матеріальний добробут власника.

-Куди ви мене перенесли?

Дарем акуратно посадив мене на диван.

-Це мій будинок нієра Касія, сьогодні ви будете ночувати тут, я не хочу завтра вранці шукати вас по всьому місту, до того ж пара годин сну нам не зашкодить.

Без попередження він розірвав шнурування шкіряного корсета, я так само без попередження приставила ножа до його горла, спрацювали інстинкти.

-Приберіть ніж, нієро.

-Приберіть руки, айсир.

Він тільки посміхнувся, сильніше потягнувши за шнурівку, у відповідь посилила тиск ножа, випускаючи тонкий струмок крові.

-Моя кров надто цінна нієро, за одну краплю ви можете поплатитися життям. - його голос звучав надто спокійно й упевнено, наче зброя знаходилась в його руках, а не в моїх.

-Для мене занадто цінний мій одяг айсир, тому заберіть руки.

Він відступив, принаймні мені так здалося, але вже наступної миті його блискавичний удар змусив мене випустити ніж, я ще жодного разу не бачила таких стрімких рухів. Дарем скрутив мене як кошеня, наочно показуючи суттєву різницю в силі.

-Я лише огляну ваші пошкодження, після чого ви мені розповісте все що вам сказав Лореццо.

Моєї думки ніхто не питав, я тільки відчула як шкіряний корсет впав до ніг, і каратель задер вгору простору сорочку.

-У вас зламані ребра. - підтвердив він мою підозру. - Я зараз принесу мазь та бинти, сидіть тут.

Повністю деморалізована його діями, слухняно сіла, якщо противник настільки сильніший, є лише один вихід – підкоритися.

-Дарем, любий, ось ти де.

В кімнату увійшла дівчина, вона була настільки гарна, що мені стало соромно за власне каліцтво.

-Ви хто? - Дівчина здивовано розкрила наївні блакитні очі.

-Ніхто. - адже й справді ніхто.

Гарне обличчя скривилося, на щоках почали розповзатись гнівні плями.

-Де Дарем? - голос став на тон вище, видаючи обурення дівчини.

-Не знаю.

У мене і так голова не пройшла ще з вчорашнього, і подібний вереск не додавав оптимізму. Зрушити з місця я побоювалася, дівчина могла кинутися в бійку, а я не хотіла завдавати айсирі шкоди, і аж ніяк не від доброти душевної. Я не знаю ким вона доводиться карателю, і що він зробить якщо вона щось раптом втратить.

-Що тут за галас? - у дверях стояв Дарем, тримаючи в руках бинти та баночку з цілющою маззю, на яку я б півжиття заробляла. Остання розробка магістра цілительства айсіра Холанда Каталоне, або зілля диявола, як називали його храмовники, за його швидку та ефективну дію.

-Це я повинна запитати що за повія у тебе тут сидить?

Скривилася від головного болю, не знала що айсири дозволяють собі подібні вирази.

-Клара, вийди. - холодний беземоційний тон, його зовсім не чіпала істерика дівчини.