Глава 4

-Де ти взяла таке екіпірування? Когось для цього потрібно вбити?

Гаррет, який нарешті з'явився, із заздрістю розглядав мої обнови.

-Практично. Взялася за імперське замовлення.

Квадратне, трохи зіпсоване рваним шрамом обличчя напарника, скривилося в усмішці.

-Ріан підгадив?
Я ще толком не розібралася, але точно впевнена, без нього не обійшлося.

-Напевно.

-Відмовитися могла?

Гаррет, як і всі найманці чудово знав, що часто імперські замовлення приходили без права відмови, яку б плату не пропонували, і скільки б людей для цього не знадобилось.

-Ні.

-Розкажеш?

 Мотнула головою, милуючись новим ножем, який зручно лягав у руку, і крім того, легко ховався в наручі, так що я могла вихопити його в будь-який момент.

-Непогана іграшка, але не практична. Таким не вб'єш, хіба що подряпаєш.

Гаррет мав особливу любов до тесаків, навіть зараз на поясі висіло не менше трьох.

-Де це тебе носило? - сунула ніж у наруч. - Саме через тебе мене в це вплутали. Якби ти був на місці о котрій домовлялися, нас би в цій дирі вже не було.

Найманець два метри на зріст, і не менше ста кілограмів вагою, почервонів як хлопчик, чухаючи абсолютно лису голову.

-Пам'ятаєш веселу Енні?

Як не пам'ятати найпопулярнішу повію цього кварталу. Правда я не зовсім розуміла за які заслуги, бо страшна була Енні неймовірно.

-Після неї мені довелося йти до цілителів. - після цих слів він почухав промежину. - Виявилося, що низька ціна компенсується непомірним рахунком від цілителя.

-Скільки разів казала тобі завести коханку, адже можеш собі дозволити.

Гаррет скривився.

-Така як ти не зрозуміє романтики вуличних побачень.

Він має рацію, мені не дано цього зрозуміти, тому що зараз я відчувала гостру ворожість до чоловіків, після незліченної кількості спроб зґвалтування. Моє дорослішання було дуже нелегким, але я вдячна клану що вижила.

-Коли вирушаєш?

-На світанку.

-А як же наше завдання?

Втомлено подивилася на партнера. У мене досі туман у голові, після вчорашнього страшенно хотілося спати. Але справа є справа.

-Йдемо зараз.

-Впевнена?

-Потрібно ж випробувати нове екіпірування.

Справа в нас була на півгодини. Проникнути в будинок одного шановного, але трохи збіднілого айсира, і викрасти скриньку з листами, якими він шантажував дуже багату і знатну айсиру. За дрібне замовлення нам платили п'ятнадцять золотих, нам з Гарретом діставалося дві, інші відходили клану.

Розрахунок робився на те, що головна економка в будинку була глухувата, а в решти прислуги сьогодні вихідний.

До місця добиралися бігом, нові чоботи були ніби невагомі, настільки м'якою та добре виготовленою була оленяча шкіра.

-Ти відволікаєш, я забираю. - сказала напарнику, бо з нас двох я спритніша і швидша.

-Може навпаки?

-Ти половину будинку на ноги поставиш, поки знайдеш те що потрібно.

Забрала у нього сумку з артефактами і перекинула через плече.

-Стучи - прошепотіла, перед тим як сховатися за колоною.

Коли почула надсадний скрип дверних петель, підстрибнувши зачепилася за плющ, який на нашу вдачу обплів усю стіну. Легко діставшись балкона другого поверху, відчинивши вікно випустила з сумки ловушколівку, яка збирала на себе всі сигналки та пастки. Їх виявилося більше десятка, і це незважаючи на досить скромний дохід власника будинку.

Тихо прикривши за собою вікно, ступила на м'який килим, у кімнаті нікого не було. За мною спостерігав страшний портрет господаря будинку, який сидів на кентаврі, і заколював списом пустельного хробака. Так собі видовище, враховуючи те, що хробака цим списом хіба що полоскотати можна. Листи знайшла в замкненому сейфі, відкрити який було занадто легко. Ось тільки не врахувала, що може спрацювати сигналка, прив'язана до цих листів. Озирнутися не встигла як на вікнах почали опускатися ґрати, ледве змогла протиснутися між ними, і падаючи на землю думала про те, що завтра можливо у мене не вийде сісти на коня, але все ж таки листи міцно притискала до грудей.

Впала я не на тверду землю, а в чиїсь міцні руки.

-Нієра Касія, ми домовилися зустрітися на світанку. Що було незрозуміло?

На мене невдоволено дивилися чорні очі.

-Я вас не кликала айсир Дарем.

Вивільнилася з його захвату, дивуючись що він тут взагалі робить. З-за рогу з'явилася голова Гаррета.

-Ви забули про артефакт стеження та його властивості, нієра?

Ледве не стукнулася головою об кам'яну стіну.

-Звичайно ні, айсир.

З вікна почали виглядати мешканці будинку, потривожені сигналом тривоги. час тікати.

-Пробачте, айсир Дарем. Подібне більше не повториться.

І махнувши Гаррету рукою стрімко побігла, щоб не чекати ще й міської варти. І як я могла забути про стежку.

Перед тим як піти з відділення карателів мені вживили артефакт стеження, щоб борони мене всі боги місцевого пантеону я не надумала втекти. Без жодного сорому я зняла жилет, щоб усі могли детально розглянути просту нижню сорочку. В очах присутніх промайнув подив, ось тільки мені не звикати роздягатися перед чоловіками. Будучи єдиною дівчиною в компанії головорізів, мені ніколи не робили поблажок, навіть окрему купальню відмовлялися збудувати. Тому я була або з усіма, або чекала пізньої ночі.

Я відчувала як чоловіки поглядами пропалюють груди, але каратель немов стіна затулив мене, приклавши до передпліччя невеликого металевого павука, який одразу заробив жвалами вгризаючись під шкіру.

-З вашого боку необачно відкриватися перед незнайомими чоловіками. - тихо, тільки для мене промовив айсир Дарем. Зробила вигляд що не почула, я не любила коли хтось вказував на вразливість мого становища.

Надівши жилет назад злегка скривилася, пройде деякий час поки артефакт приживеться, а поки що доведеться терпіти дискомфорт.

-Я можу йти?
-Можете. Не забувайте, що поки артефакт підлаштовується під вашу ауру, фіксуватиме будь-яке магічне хвилювання і розпізнаватиме його як спробу втечі. Так що сподіваюся на вашу свідомість, мені б не хотілося, щоб портал відривав мене від справ.