Глава 2

 Усередині маєток виявився ще похмурішим, тим самим повністю виправдовуючи свою назву, і підтверджуючи, що ніхто не хотів би потрапити у володіння Дарема шех Валліріоса.

Айсир Ларіоскі поспішав, ледве не спотикаючись мчав попереду, весь час оглядаючись, перевіряючи чи йду я за ним. На вході ніхто не вимагав зняти зброю, що на мою думку було вкрай безтурботно і безглуздо, я не приносила присягу імператору, хоча можливо головний каратель настільки впевнений у своїй силі, що йому начхати на будь-які погрози.

-Прошу нієра, сюди.

Лейтенант відчинив переді мною добротні дубові двері.

-Проходьте, прошу вас, швидше. - він так мене підганяв, наче від цього залежало все його життя. Чувши багато чуток про методи карателя, цілком можливо що так і є.

У кабінеті були присутні троє людей, невловимо між собою схожих. Невже навіть спадкоємець престолу завітав у цю вкрай непривітну обитель.

-Ви довго добиралися. - вбивчо-холодний голос міг належати тільки одній людині.

Уважно подивилася на мага, його ніхто й ніколи не сплутає зі звичайною людиною. Волосся холодного котльору мертвого місячного сяйва, відмінна риса імператорської сім'ї, яку успадкував лише молодший син. Вольове непримиренне обличчя та чорні холодні очі. Він повністю виправдовував своє прізвисько ката.

-Вітер був не попутним.

Відповіла для того, щоб перевірити, чи буде покарання за зухвалість. Дарем холодно посміхнувся.

-Отже ви і є сумнозвісна нієра Касія з клану "Нічних мисливців"?

-І чим саме відома? — спитав чоловік, який стояв ліворуч від карателя, він був значно старшим за нього, напевно, це і є спадкоємець.

-Тим, що нієра вбила попереднього главу клану, і не понесла за це належного покарання.

Підняла голову догори. Він має рацію, покарання я не понесла тільки тому, що Ріан був моїм захисником з самого дитинства, і він чудово знав чого домагався Шарім.

-Я довела свою невинність.

-Ніхто в цьому і не сумнівається, інакше ми б зараз із вами не розмовляли.

Здається нашою суперечкою зацікавилися й інші присутні.

-І за що ти його вбила?

Не відповісти потенційному спадкоємцю я не могла.

-Він хотів мене продати.

-Але хіба він не мав на це права?
-Ні, я не власність клану, у мене контракт і боргова.

-Що ж, сподіваюся ви не збираєтеся робити замах на наше життя. - протягнув третій, уважно дивлячись на мій меч. - Думаю вас все ж таки краще обшукати. Айсіре Тео, будьте такі добрі. -махнув у мій бік рукою.

-Якщо він доторкнеться до мене, втратить руки.

Айсір Ларіоскі, який уже зробив крок у мій бік, завмер на місці з розширеними від жаху очима. Він не міг не послухатися шляхетних господарів, але й втрачати таку цінну частину тіла не хотілося.

-Залиш. - Дарем похмуро глянув на брата. - Я вважаю, вона ідеально підійде.

-Так, я теж так вважаю - смілива, безрозсудна, в міру дурна.

Каратель перевів на мене свій заморожуючий погляд.

-Що вам відомо про жриць чистої крові?
Питання змусило мене похолонути, викликаючи цілий шквал спогадів. Вони яскравими картинками миготіли перед очима. Серед іншого виділявся той самий страшний день. Блідий чоловік з довгою світлою бородою і густим нечесаним волоссям, я навіть зараз пам'ятала сморід, що походив від нього. Пам'ятала. як він спокійно дивився на дівчат що вмирали, як не міг відірвати погляд від їхньої агонії.

-Тож що й усім, айсир каратель. - відповіла я, нічим не видаючи внутрішнього хвилювання. - Храм жриць знищено, як і самі жриці.

А сама намагалася не видати тривогу. Вони не могли дізнатись про мене, про це ніхто не знав. Мене могли видати очі, їхній справжній бірюзовий колір проявився як і належить з першою кров'ю, ось тільки я була готова, і потужний артефакт приховуючий силу носила не знімаючи, він і зараз був на мені. Непомітно торкнулась пальцем непримітного мідного кільця.

-І скільки ж років тому трапилася ця сумна подія?

Вдала що задумалася, хоча насправді могла сказати з точністю до години.

-Навіть не знаю, років дванадцять тому.

Каратель посміхнувся.

-Шістнадцять років тому, нієра Касія. П'ять жриць було вбито у Шаремському лісі. Тіла так і не знайшли.

Похитала головою, вони справді зникли. Наступного дня я повернулася на те місце, і вже не знайшла їх, він забрав їхні мертві тіла.

-Через деякий час імператор вирішив знищити орден "Істинної віри" - продовжив Дарем. - Через низку причин їхнє відновлення було неминуче, але й покарання вони не могли уникнути. Зараз ми підбираємось до суті нашої зустрічі. Але спочатку ви повинні принести клятву про нерозголошення.

Подивилася на айсіра Тео Ларіоскі, моє запитання зрозуміли без слів.

-Він вже дав клятву.

Похитала головою, справи такого рівня таємності не обіцяють нічого, крім купи неприємностей.

-Я не даю клятв.

-А якщо я скажу, що корона заплатить вам п'ятсот золотих зараз, і п'ятсот після виконання завдання?

Ледве стримала здивований подих, я стільки і за все життя не зароблю. Цього з лишком вистачить для того, щоб викупити боргову, і ще більша частина суми залишиться. Ось тільки за просто так подібні гроші не пропонують.

-Мені треба подумати.

Дарем трохи скривився, показуючи своє невдоволення.

-У нас немає часу, ви або погоджуєтесь і виходите з цієї будівлі з тяжкими кишенями, або не виходите взагалі.

Значить, по суті вибору як такого у мене немає, і швидше за все це завдання передбачає мою трагічну загибель після його виконання.

-Добре, я принесу клятву. - доведеться імпровізувати на ходу, вони ще здивуються моєю живучістю.

-Не сумнівався у вашій розсудливості. - посміхнувся каратель.

Так як я старанно приховувала свою магію, і для всіх я була звичайною людиною, для принесення магічної клятви мені був потрібний донор. Очікуючи що це буде Дарем, зробила крок у його бік, але мені перегородив шлях лейтенант.