Частина 6 «Неправильний вибір»

1

Сутичка з Рональдом Зеровичем Крендоном закінчилася на користь трійці. Наступного дня батьки винуватців зібралися пізнім обідом у школі, де дійшли спільної згоди, що всі їхні діти частково винні у тій ситуації. Хтось збрехав, хтось змовчав, а хтось, безпосередньо, скоїв цей вчинок. Хто, зокрема, вчинив цей напад – довідатися від своїх дітей так і не зуміли. Саме тому батьки з Улою Теодорівною дійшли висновку, що вони частково відшкодують за парту і додадуть трішки за ремонт, а стосовно Рональда Зеровича Крендона – нічого так і не вирішили. Почувши про бажання батьків оплатити збитки, завдані під час бійки, – завуч не могла більше їхніх дітей в чомусь звинувачувати, і як завжди це роблять люди, що одержали хабар, – заплющила очі на конфлікт. Батьки дівчат заплатили тоді подвійну порцію: за Калхіду й за Джонні, бо Німерія з Грандом прибіднялися, щойно почули про гроші.

     За тиждень привезли кілька нових парт з осики та стільці до них. З дівчатами Джонні помирився. Точніше їх помирила Калхіда, скориставшись підступом. Вона влаштувала обидвом щось на кшталт побачення, де сестрі і приятелю неабияк сподобалося. Друзі зайнялися улюбленою справою і не помітили, як поладнали. План Калхіди спрацював. Вона лише привела друга та сестру до зоопарку, заздалегідь не попередивши про другого, хто там буде, а продовжилося їхнє так зване «побачення» на волонтерській базі, бо добре знала, що її сестра не може встояти перед тваринами, а особливо, котрі потребують допомоги, а Джонні, хоч і егоїст, – про тварин піклується краще, ніж будь-хто інший на його місці.

     Стосовно Рона в школі постійно ширилися різні чутки. Батьки ледь не щодня навідувалися до школи, адже не могли повірити, що Ула Теодорівна настільки швидко про цей неприємний інцидент забула. І завжди завуч посилала їх під три чорти. Директор її покривав, тому що був закоханий в ту жінку, наче підліток. Рани у Рональда не були серйозними. Кілька швів наклали в ділянці лопаток і все. Через два тижні Рональда виписали з лікарні і хлопець міг приступати до роботи, адже писати і читати він міг. Одначе батьки хлопця до школи не пустили. Які вчителі такі й діти, там нічого нормального не навчишся, - Казали батьки хлопця і перевели його до іншої школи. Про те, що все це зробила Калхіда – Рональд, як на диво змовчав. Може, боявся, що його висміють, адже не кожен день хлопця кладе на лопатки удвічі менша дівчина просто за те, що він вирішив похизуватися з її друга і ледь не ламає тобі лопатки, або ж поки лежав у лікарні – зрозумів, що він в усьому винен, і якщо розповість правду – сварка може продовжитися, внаслідок якої викриється все те, що він робив з бідним Джонні. Звісно, Рон знав, хто такі батьки Джонні, та все ж, може, не хотів ризикувати. Хтозна, що відбувалося тоді в його голові.

2

До п'ятого «Б» класу після літніх канікул додалися на поповнення одразу два нових учня. Стівен Роджер Крінґстоун і Аманда Бріндж Уіслер. Перший учень – вилитий Рон. Розбещений, не вихований, зухвалий та пихатий хлопець, що дуже обожнює вихвалятися дорогими речами, придбаними за батьківські заощадження, чи покепкувати од слабших за себе. Аманда скоріше прирівнюється до Джона. Спокійна і тиха брюнетка, яка ледве досягає метр п'ятдесяти. Мініатюрна дівчина, що не створює проблем і не викликає до себе зауважень. Її узагалі майже ніхто не помічає. Точніше, не помічав би, якби не Стівен. У хлопця дар знаходити жертву і ламати палиці, на котрій стоїть основа. Дівчата з Амандою подружилися, запрошували її в гості і навіть на свій день народження. Дівчина виявилася хорошою і компанійською, проте в «окремих» компаніях. Одначе Аманда з Джоном зберігали упродовж року доволі нейтральні відносини. З огляду не можна сказати, що вони дружать, але й не ворогують. Джон намагався якомога менше контактувати з дівчиною, чи не контактувати взагалі, якщо того не потребували обставини. Він немовби ревнував новоспечену однокласницю до подруг, оскільки вона заволоділа чи не усією їхньою увагою.

     Зі Стівеном повторилася та ж ситуація, що й з Рональдом. Хлопець доволі швидко перейняв увагу та авторитет однокласників на себе і перетворився з дворняги на еліту. Невдовзі дізнався, хто в класі слабка ланка і почав на неї всіляко тиснути.

* * *

     Настав ранок весняної, не вельми шанованої погоди. Небо переховувалося під загрозою тьмяних сутінків. Дощ лляв мов з відра, причому з такою інтенсивністю, що було страшно дивитися на людей, які піддали себе серйозному ризику виглянути з теплої домівки. Потужні краплі води просочувалися крізь залізні підвіконня старих будинків, де іще зосталися з давніх-давен давні архітектурні пам‘ятки, утворюючи страшні мелодії, вирвані з контексту опери. Небо порізало великими квадратами пітьми, у той час, як сонечко заховалося десь ген за обрієм зеніту, не даючи жодної ознаки про своє існування. Поривчастий вітер раз по разу здував в людей з рук їхні парасольки, підхоплюючи їх у своїх силах далеко-далеко в атмосфері. Лячно було дивитися через вікно на те, що матінка природа зробила з навколишнім середовищем, а особливо з людьми. Людей вітер підкидав з боку на бік, наче легку обгортку з-під цукерка чи кульку з настільного тенісу. Їм не ставали у пригоді ні парасольки, ні капюшони, і навіть дощовики й ті давали збій. Машини гуркотіли у повені, котра не встигала зійти до водостоку. Усі парки, заклади чи звичайнісінькі приміщення були затоплені водою. В таку погоду тільки й хочеться закутатися у тепле одіяло, приготувати собі улюблений напій (бажано гарячий), до нього знайти у глухих затінках квартири смаколики й дібрати вартий уваги фільм, чи то пак серіал котрийсь, але аж ніяк не виходити за межі влади своєї домівки.