***

Щось я, здається, відхилився від чіткого плану. Робота над брошурою просувається не найкращим чином. Я працюю за принципом вільного польоту фантазії. Пишу те, що спадає на думку. Взагалі-то, я можу працювати набагато професійніше, та зараз Щ, ось заважає мені розвернутися. Ніяк не розумію, що тут не так. Може, вся справа в авто. У тому, що воно не на місці. Я не люблю, коли мої речі не там, де їм належить бути. А моє авто саме стоїть не там, де мало б стояти. Мій автомобіль знаходиться в согні на штрафному майданчику. Вулиця Согневейєн, 90. Перевірмо за телефон довідником. Я люблю, щоб мої речі стояли там, де їм належить стояти, так тоді я відчуваю, що все на своїх місцях, а не де завгодно, безлад схожий на потік, в якому все змішалося. Очевидно, потрібно забрати авто. Поки авто не буде на місці, мені не впорядкувати свої думки, а поки думки у безладі, може статися все, що завгодно, тому що всі асоціації виявляються для мене ніби рівноцінними. Ось зараз мені, наприклад, раптом спала на думку  що треба вставити в брошуру щось про пташок. Зараз же. Негайно. Я повинен написати щось про пташок. Ми, норвежці, дуже любимо пташок, - крутиться у мене в голові. Це проситься в брошуру як незаперечний факт, непростований, ніби скеля. Всі норвежці, які живуть власних будинках, підгодовують птахів, насипають їм насіння та інші ласощі. Те ж саме роблять багато з тих, хто живе в квартирах. Вони вивішують на деревах за вікном пластикові сіточки з кульками пташиного частування, я і сам так роблю, я перший готовий підтвердити, що теж так роблю. Це ж маленьке диво! Я щоразу заново переживаю це відчуття. От я живу в центрі Осло, в найбруднішому і найгаласливішому місці, яке тільки можна знайти в Норвегії, в найближчій крамниці я купую порції пташиної їжі, у всіх норвезьких продовольчих магазинах продаються різноманітні сорти пташиної їжі... Пташиної їжі? Їжі? Ні не їжі. Це називається якось інакше. Ось так завжди - весь час думаєш, як це потрібно сформулювати, змінюєш формулювання; для нас, хто працює у сфері інформації, це складає частину щоденної роботи, слово -, велика сила, і слава Богу, що так, додам я від себе, - отже, правильно буде: "У продовольчих магазинах продаються різноманітні сорти пташиного корму". Я приходжу додому і вивішую на гачку за вікном пташиний корм, і скоро на підвіконні збирається ціла зграя пташок. Птахи клюють корм і радіють, і я тоді відчуваю, що дуже потрібний цим пташкам, що вони люблять мене, "любити" - це високе слово, я чудово це розумію, з ним треба поводитися обережно, інакше від частого вживання настане інфляція змісту, та, незважаючи на те, що я це знаю, дуже добре знаю, я все ж таки вживаю це слово, говорячи про пташок. Вони мене люблять, я їх люблю. І так почуваються всі норвежці без винятку. Якщо хтось стверджує протилежне, значить він просто випендрюється або ще не відкрив у себе цього почуття. У житті кожного норвежця настає момент коли він віддає належне птахам. І з цієї хвилини він на все життя стає другом малих птахів. У пташок стільки стабільност, і вони дають стільки там де розмов і роздумів. Наприклад, які прилетіли сьогодні і які прилетіли вчора, - це про перелітних птахів, а є й зимуючі, і які саме птахи повернулися з південних зимівель, це ми знаємо і розуміємо, а уявіть собі, якби пташки могли говорити, вигукуємо ми розсміявшись. Тоді вони поділилися б з нами своїми пригодами під час довгої зимівлі в чужих країнах, де-небудь на півдні, в Іспанії, чи, може, в Африці. Зручно влаштувавшись тамтешніх степах і лісах, вони, як я це собі уявляю, чекають не дочекаються, коли вдома, в Норвегії, - а вже коли мова зайшла про Фінляндію, то у Фінляндії, - настане весна і можна буде повертатися додому. Вони, звісно, не вміють розмовляти, це була безглузда думка, бо якби вміли, ми відразу ж відвернулися б від них. Вся принадність саме в тому й полягає, що вони безсловесні, тому то такі любі нам, що ми можемо приписувати їм все, що завгодно, можемо, що називається, одухотворяти пташок, приписувати їм такі властивості, котрими вони насправді не володіють, але якими вкладаємо в них, тому що нам так подобається, адже це дозволяє вірити в те, що і ми, і птахи - частина єдиного задуму, великого задуму: от, мовляв, сидить пташка, а ось я, адже ми дійсно так думаємо, ми з нею сидимо в одному човні, ми обоє - частина єдиного плану, і це додає нам впевненості, ми годуємо пташок, бо це дає нам упевненість, і треба буде написати брошурі, що у Фінляндії теж є птахи, це привабить туди норвежців, тому пташки - це гроші, до того ж у багатьох відношеннях, адже нам подобається вірити, що існує якийсь великий задум, і ця віра - стійка і майже досконала ілюзія, мрія, зроблена з такого міцного матеріалу, що її ніщо не може знищити, тоді як насправді ніякого плану не було і немає, немає ніякого задуму, ані навіть думки, жоден з малих птахів не впаде на землю без Його волі, жоден не забутий у Бога, а я можу вам розповісти, що майже всі 100% малих птахів падають на землю, падають, і ніхто про це не згадує, вони падають самотньої самотні лежать на землі, бо немає ніякого задуму, ніякого плану, немає ніяких символів, немає нічого, щоб було подобою чогось іншого, насправді все один в один, і все безперервно тече, і вода прибуває, вода піднімається, а суходіл усе зменшується і зменшується, полярні льоди тануть, як уже танули колись; Господи, адже все це не вперше, це кругообіг, і не вічний, як сказали б багато хто, не вічний кругообіг, але кругообіг, якому настане кінець, і ніякого тобі плану, а всього лишень кругообіг, якому настане кінець і буде тільки вода, наскільки бачить око. 

У Фінляндії малих пташок більше, ніж будь-де в Скандинавії, пишу я в брошурі. Наприклад, дрізд, і чижик, і шпак - цих птахів видимо-невидимо. У Фінляндії. Видимо-невидимо.