Араби. І знову вода, багато води

Усіх, хто читатиме цю брошуру, я маю намір настійно застерегти від Яна Сібеліуса та його музики. Ян - це божевілля і вода. Їздити до Фінляндії - будь ласка, але постарайтесь триматися як найдалі від Сібеліуса. 

Настав ранок, і я повернувся до Норвегії. Виснажений вкрай, я сиджу і гортаю "Афтенпостен"; газета, як завжди, намокла, хоч викручуй, і ніяк не можу змусити себе зібратися з думками. А все Сібеліус! Засів так, що не відчепилися. До того ж мені знову наснився сон. Цього разу, слава Богу, обійшлося без води, але все одно він мене розтривожив. Я був на якомусь святі; можливо, це було весілля; і там були присутні два брати, на вигляд - араби; вони вважали мене своїм родичем, а самі були, ймовірно, вченими, тому що стверджували, нібито розробили метод, за допомогою якого можна суто генетичним шляхом встановити родинні зв'язки; їх новий метод вирізнявся ефективністю, але як невдовзі з'ясувалось, був пов'язаний з надзвичайно неприємною процедурою. Для цього їм було потрібно волосся, взяте з ділянки в районі сідниць, по можливості ближче до сідниць; після того, як я кілька разів відповів відмовою на це прохання, вони скрутили мене і стали виривати волосся. Пам'ятаю, що це було дуже болісно. Потім вони засунули ці волосини в маленьку чи то скляну, чи то пластикову ємність - яку саме я не встиг розгледіти, та це, зрештою, і не важливо, а потім носилися з цією штукою, демонстрували її кожному історичному і здавалися дуже задоволеними, а мені було боляче і соромно, і страшенно неприємно. За кілька хвилин вони прибігли назад і кинулися мене обіймати. Вони називали мене братом. З'ясувалося, що ми з ними - брати, тест підтвердив це незаперечною точністю, ми з ними були братами, і в цьому не було жодного сумніву. Я прокинувся з дуже неприємними відчуттями, довго не вилазив з душу і, звісно, як завжди, забув зачинити двері між спальнею та кухнею, в результаті газета знову мокра, та це справа настільки звична, що, здавалося б, про що тут шуміти. Тож звідки ж це неприємне відчуття? Невже думка про те, що я можу бути братом арабів, так мене дратує? От над чим я зараз розмірковую. Невже все було б інакше, якби вони були норвежцями чи фінами? Не знаю. Я вважав, що схильний до ксенофобії не більше за інших. В якійсь мірі вона є і в мене. Мені доводилось голосувати за такі партії, у яких боротьба за люди не ставлення до іноземців аж ніяк не значилися в числі першочергових завдань. Що правда, то правда. Однак я ж не мав на увазі нічого поганого, просто треба дивитись на речі практично, особливо якщо ти зайнятий в брошурній сфері, інакше ніяк не можна. Адже я, що не кажи, представляю підприємство. Як у підприємства у мене є свій номер, є ревізор і тому подібне. Я мале підприємство. За таких обставин найкраще - голосувати за ті партії, які відстоюють інтереси малих підприємств або інтереси економіки в цілому. Ну, а якщо в загальному потоці одного або двох емігрантів затягне у вирву, тут уже нічого не вдієш. Я взагалі вважаю, що люди повинні жити в тій країні, де вони народились, і тієї ж точки зору притримуватись щодо норвежців; уся ця їзда - у Китай, до Фінляндії - суцільне неподобство. Набагато краще коли люди залишаються вдома; до речі, так їх набагато легше знайти, бо відомо, де шукати, проте у світі так багато конфліктів, я щодня про це читаю у мокрій газеті, а подекуди справи настільки кепські, що люди не можуть не виїжджати, вони тікають звідти стрімголов, коли стає зовсім не сила, і хтось із них приїздить до нас, як ті араби з мого сну, і якби їх не пропустили через кордон, вони ніколи не з'явилися б у моєму сні, щоб виривати у мене волосини з дупи, але, мабуть у них були дуже поважні причини для того, щоб тікати до нас. Я відчуваю, що таку можливість теж слід тримати на увазі. А волосся з часом відросте. Але я на їхньому місці все-таки, як уже сказано, залишався б дома. 

А так цілком можливо, що процеси, які відбуваються в світі, розвиваються у бік єднання, прагнуть зійтись в одній точці, коли всі мови зіллються в одну, всі кольори шкіри перетворюються в один загальний колір, усі континенти стануть на один штиб; усі моделі автомобілів, усе більше і більше зближуючись, перетворяться на одну-єдину модель; приклади такого розвитку зустрічаються на кожному кроці: раніше можна було помітити різницю між сімейними автомобілями, наприклад, марки Opel та Renault, тоді як сьогодні, відмінність стала ледь помітною, а ще через кілька років вона, мабуть, зовсім зникне; ймовірно, залишається тільки звикнути до цієї думки, але мені вона неприємна, я то якраз сподіваюся, що мені на моєму віку ще пощастить уникнути надмірної плинності і води, я хочу стабільності, і надійності, щоб якомога менше було таких речей, щодо яких треба займати ту чи іншу позицію, але світові процеси діють проти мене, час працює проти мене, адже зміни відбуваються всюди, з кожним днем нові великі і дрібні, взяти хоча б Кубу, по телевізору я бачив, що раніше Куба знаходилася десь посередині Тихого океану, та з часом вона припливла на своє нинішнє місце між Південною та Північною Америкою, туди ж підтягнулись інші острови, і утворили центральну Америку, все пливе, і плавання триває, просто ніхто про це не говорить, а Куба тепер попрямувала сюди, у наш бік, з цим треба заздалегідь змиритися, треба привчити себе до думки, що через кількість років кубинці постукають до нас у двері, тому краще заздалегідь до цього готуватися, бо, скільки не кажи тоді, що ми прийшли сюди першими, це вже буде марно; хто їх знає, кубинців цих, може вони люблять воду, їм, можливо, подобається коли все тече, і плине, зрештою візьме гору, я це розумію, хоча все в мені цьому опирається, і я абсолютно впевнений, що в цьому мало хорошого. 

Бути людиною, думаю я, в багатьох відношеннях означає бути текучим. Народитися - значить вирушити в плавання. Плинність починає з народження і закінчується смертю. Ми контролюємо потік, що тече лише незначною мірою. Подобається тобі це чи не подобається, думаю я, все одно все тече, ти намагаєшся боротися з течією, і все одно вона тебе забирає, і входити в один і той же потік можна незліченну кількість разів, і він несе тебе, якби ти з ним не боровся, а коли пливеш по річці, треба носити водонепроникний костюм, і таке взуття, котре захищало б ноги, бо те чи я можу бути сильною, і, звалившись за борт, ти ризикуєш загрузнути однією ногою в донному мулі, тому потрібно носити взуття, а краще всього, якщо ти зберешся і будеш пливти підбігавши під себе ноги, в позі зародка, це зменшує, або взагалі знімає всякий ризик застрягнути серед каміння.