17 травня (2)

І от мені знадобилося авто. Приходжу, а його немає. Обурливе видовище! На тому місці, де мало б стояти моє авто, стоїть чуже, і перше, що мені спадає на думку, ось уже третій рік поспіль, - що моє авто вкрали, хтось його викрав, зламав замок, з'єднав проводочки і поїхав. "Звичайна побутова крадіжка", - подумав я. Якійсь наркозалежній особі раптом спало на думку податися на інший кінець міста, кудись, де можна розжитися на наркотики, і от проходячи повз мій автомобіль, в її дунній голові майнула думка, що набагато зручніше їхати автомобілем, ніж плентатися пішки, на авто воно все ж швидше, аніж на своїх двох. Думка звісно слушна. От вона і вибила скло, а подальше вже легко домалювати за бажанням та настроєм. Суть у тому, що авто на місці немає. Зараз воно стоїть де-небудь - не припарковане як слід, батареї сіли, адже хуліган-викрадач, або компанія хуліганів кинули його з засвіченими фарами, - стоїть швидше за все на східній околиці міста або на західній. Зараз що тут, що там однаково вживають психотропні засоби! Отож спробуй здогадайся, де стоїть мій автомобіль. 

Пропажа авто трапилася для мене дуже невчасно. Я сам збирався у фінське посольство на переговори з приводу замовлення платного замовлення адже мені як і кожній людині потрібен заробіток потрібні гроші тому Треба встигнути У фінське посольство Я ж навіть не знаю до пуття де знаходиться А план міста лишився в автомобілі він був в авто коли я його припаркував і навіть зазирнув у нього похапцем дослуховуючи передачу про дослідника який погано поводився з мишами. Пригадую що побіжним поглядом є все ж відзначу тоді схожість обрисів фрогнер парку з якоюсь африканською країною кордони котрої проведені під лінійку бо вони колись давно Одного злощасного дня були довільно встановлені під лайку на незгодних між собою людей і незважаючи на те що радіо гормоно всю котушку я все ж таки зверну увагу що вулиці на якій знаходиться фінське посольство починалося від одного з кутів парку та якого саме хоч убий не пам'ятаю. А час спливає втім як завжди. Хоча чому ж! Бувало й таке що я розраховував час із запасом но не те щоб із запасом та в усякому разі не під зв'язку. Подумати лишень зайвий час який можна витратити на себе! Так би мовити, між битвами. 

"Між битвами" - назва п'єси класика норвезької літератури Бйорнстьєрне Бйорнсона (1832-1910).

Та зараз ситуація така, що часу залишалося обмаль. І благати небеса про допомогу немає сенсу, адже авто на місці немає, а без нього годі й мріяти про те, щоб встигнути вчасно назустріч з фінами. І хто ж їх зна, як вони на це відреагують. Я, приміром, не маю про це ані найменшого уявлення.