Свято 17 травня

Та ще й авто моє вже третій рік поспіль під час весняного прибирання столичних вулиць відтягують на штрафний майданчик. Ось уже третій рік поспіль мій червоний "сітроен" кінця вісімдесятих опиняється в кінці вулиці Сейльдускґатен у ту мить, коли працівники комунальної служби починають поливати та підмітати її до 17 травня, щоб городянам і гостям міста було приємно ходити нею під час свята і в наступні дні. 

17 травня - Норвезьке національне свято, приурочене до дати прийняття першої норвезької конституції 1814 року. 

Мені здається, я паркую авто зі всіма правилами. Так було тепер, і минулого року, і позаминулого. У цьому році по-моєму особливо добре. Воно стоїть акуратно і нікому не заважає. Я навіть вважаю, що припаркувався просто відмінно, таке паркування можна назвати ідеальним. Востаннє, коли я користувався автомобілем, тобто майже тиждень тому, я тихенько заїхав на цю вулицю, відшукав вільне місце й акуратно припаркувався. Я ще трохи посидів, щоб дослухати передачу англійського радіо, котру великодушно ретранслювало для нас Норвезьке державне радіомовлення, - про одного дослідника, якого суд засудив до покарання за недостатньо гуманне поводження з лабораторними мишами. За це у нього відібрали мишей, і в результаті зійшли нанівець кілька років роботи, присвяченої питанню відновлення пошкодженої тканини головного мозку. Дослухавши, як розправилися з дослідником із мишами із британською судовою системою, та дочекавшись закінчення передачі, я спершу впевнився що колеса стоять впритул до поребрика, і лише після цього вимкнув двигун і вийшов з машини. Пам'ятаю я ще порадів що так вдало її поставив. Дитячий садок навпроти знаходився якраз на такій відстані, щоб дітлахи не могли докинути сюди каменем, у кінці кварталу висів заборонений знак, отож вулиця практично закінчувалась глухим кутом, там стояли багажні тачки, на яких розвозять газети передплатникам, але до перехрестя було ще досить далеко, і не було підстав побоюватися, що розвізники які проходять ще вдосвіта з товстими в'язками ключів подряпають машину, поки власник ще солодко спить на світанку, не відаючи, як там поживає покинуте без нагляду авто.