Епілог: Колискова для трьох

На кухні пахло яблучною шарлоткою. Солодко, трохи корично. Такий запах, якого Андрій колись не розрізняв, а тепер — відчував навіть із коридору. Бо це був запах дому. Їхнього.

— Не забудь, що сьогодні “День Злати”, — крикнула Оля з кімнати, витираючи руки рушником. — Вона сама вибирає мультик перед сном, і ми знову дивимось її улюблену серію про принцесу, яка перетворюється на сову.

— Уже морально налаштовуюсь, — озвався Андрій, підморгуючи доньці. — Скільки там серій? Триста?

— Дев’ять, — важливо відповіла Злата. — Але можна одну. Бо мама каже — “оченята треба берегти”.

Мама.
Вона це сказала легко. Природно.
І Андрій з Олею просто… зустрілись поглядом.

Це слово вже не звучало ні чужо, ні обережно. Вона була. Просто була.

Злата вмостилася між ними на дивані, прикрившись пледом. Її голова — на плечі Олі, ноги — на колінах у тата. Ці обійми — найкраща архітектура серпневого вечора.

— А пам’ятаєте, як я вас одружила в садочку? — бурмотіла Злата, вже напівзасинаючи.
— Пам’ятаємо, — прошепотіла Оля, поцілувавши доньку в лоб.
— І як Назар хотів бути свідком, але потім образився, бо хотів одружитись із пані Олею сам… — Злата усміхалась уві сні.

— Думаєш, нам варто провести офіційну церемонію? — тихо спитав Андрій. — І замовити торт не з печива?

Оля усміхнулась.
— Не поспішай. У нас ще ціле життя попереду. І щодня — як маленьке весілля.

Злата видихнула, загорнувшись у плед.
А вони сиділи так — у тиші.
У тиші, де вже не було очікування.
Тільки присутність.
І любов.

Дякую, що були поруч

Ця історія почалась із чашки кави, дитячої щирості та кількох запізнень.
А завершилась — родиною.

Якщо ви дочитали до цього рядка, значить, ви вірили в Олю, розуміли Андрія і посміхались разом із Златою.
Ви були поруч — від першої сцени до останнього поцілунку в лоб.

Дякую вам.
За кожну емоцію. За тепло. За читання з відкритим серцем.
Нехай у вашому житті буде місце для своїх "Оль", "Злат" і "Андріїв".
Для ніжності, яка не кричить, але залишається.
І для любові — такої, що росте з малюнка, тиші й дитячої віри.

До зустрічі в нових історіях.
Завжди ваша,
Княжна