Найкраща вихователька для тата

Малюнки, які говорять більше, ніж слова

Середа видалась тихою. Вікна злегка запітніли від теплого повітря в групі, і ранкове сонце вливалося крізь фіранки золотим променем, що лягав просто на стіл біля Олі.

Сьогодні був особливий день — день «Малюємо свою родину».

— Малюємо всіх, кого любите, — сказала Оля дітям, розкладаючи фломастери, олівці, крейду. — Хто вдома поруч, хто вам дорогий. У кого є братики-сестрички — малюйте! У кого котики — теж можна.

— А якщо я люблю ще й сусідку знизу? Вона мені цукерки дає! — вигукнув Назар.

— Малюй! І цукерку теж, — усміхнулась Оля.

Вона спостерігала. Знайомі сцени: дитячі голови схилилися над аркушами, язички визирають з кутиків ротів — це в них так концентрація. Лінії криві, барви яскраві. Декого треба було підбадьорити, декому — дати новий олівець. Але Злата — вона творила мовчки, із серйозним виразом обличчя, майже дорослим.

Оля не поспішала. Вона підійшла до кожного. Запитала, хто є хто на малюнку. Діти з азартом пояснювали: «Оце тато, він у нас з пузиком», «Оце мама, в неї завжди червона помада», «А це я — в короні, бо я принцеса!»

А тоді — Злата.

— Можна подивлюсь?

— Треба, — відповіла Злата урочисто й посунула малюнок ближче.

На аркуші було троє:
Маленька дівчинка з двома кісками.
Чоловік у білому халаті — у Злати завжди тато лікар, це її гордість.
І — жінка. З каштановим волоссям, у рожевому светрі.

Оля завмерла.

— Хто це поруч із вами і татом? — тихо спитала вона, вже знаючи відповідь, але… боячись її.

Злата відклала фломастер. Подивилася на свій малюнок. Потім — прямо в очі Олі.

— Це ви. Моя нова мама. Ви ж тепер будете з нами, правда?

Тиша накотила, як хвиля. М'яко. Але по-справжньому.

Оля не встигла відповісти, бо Злата вже повернулася до малюнку і почала домальовувати серце над головами усіх трьох.

— Я знаю, ви ще трохи соромитеся. І тато теж. Але не біда. У мене план.

— Який? — прошепотіла Оля, хитаючись між сміхом і сльозами.

Злата знизила голос до змовницького шепоту:

— Завтра ми в садку влаштуємо весілля. І ви не зможете втекти. Бо я — буду ведуча.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше