Провальна «Наречена під прицілом» (2025): ВЕСІЛЛЯ В СТИЛІ «МІЦНОГО ГОРІШКА»

Уявіть, що ви прийшли на пишне весілля, де замість традиційних нудних конкурсів, криків «гірко» та бійок біля фуршету в залу раптово вривається загін озброєних до зубів найманців і бере всіх присутніх у заручники.

Звучить як непоганий початок для бадьорого бойовика, якби не одна проблема: наречена виявляється таємним агентом спецслужб під прикриттям, яка вирішує розігнати терористів за допомогою підборів, весільного торта та фати.

Стрічка намагається грати на полі абсурдного бойовика, де вибухи мають чергуватися з гучними жартами, але на практиці глядач отримує видовище, від якого хочеться не сміятися, а терміново викликати службу евакуації для всього акторського складу.

Це ідеальний приклад того, як хороша концепція розбивається чи то об тотальну лінь сценаристів, чи об невміння збалансувати жанри.

Назва: Наречена під прицілом / Наречена-кремінь (Bride Hard)
Формат: Повний метр
Рік виходу: 2025
Режисер: Саймон Вест
У головних ролях: Ребел Вілсон, Анна Кламскі, Стівен Пейс, Джефф Чейз
Жанр: Екшен-комедія, пародійний бойовик (проте по факту нудьга)
Індекс IMDb: 5.1, і не даремно

Сама передісторія цього проєкту спочатку вселяла стриманий оптимізм, адже у кріслі режисера сидів Саймон Вест — людина, яка колись подарувала світові культову «Повітряну тюрму» з Ніколасом Кейджем та першу частину «Лари Крофт».

Вест точно знає, як знімати вибухи та ставити бойову хореографію.

З іншого боку, Ребел Вілсон після тривалої творчої паузи та гучного особистого переформатування шукала ідеальний майданчик для повернення у велике кіно.

Оригінальність задуму мала полягати в жорсткому стьобі над голлівудськими штампами про «самотнього героя в замкненому просторі», де замість брудного майданчика міцного горішка Брюса Вілліса ми бачимо білу сукню та весільний декор.

Здавалося б, чудова комедійна перспектива.

Проте сценарій, написаний групою авторів-дебютантів, пішов найпростішим і найнуднішим шляхом. Замість витонченої пародії глядачеві пропонують набір затяганих гегів тридцятирічної давнини, де більшість гумору будується на тому, що хтось смішно падає, випадково стріляє собі в ногу або виголошує пафосні промови з набитим ротом.

Акторська гра Ребел Вілсон цього разу, на жаль, викликає більше запитань, ніж захоплення.

Втративши свій колишній комедійний типаж ексцентричної та абсолютно безкомплексної дівчини з «Ідеального голосу», акторка так і не змогла намацати нову органіку в кадрі. Вона виглядає занадто серйозною для абсурдного сценарію і занадто пластиковою для динамічного екшену, через що її бойові сцени здаються повільними та неприродними.

Другорядні персонажі, включно з Анною Кламскі, виконують роль звичайних картонних декорацій, чиє єдине завдання — голосно кричати під час пострілів.

Кіномова фільму розчаровує своєю вторинністю: Саймон Вест ніби застряг у кінці дев'яностих, використовуючи застарілий швидкий монтаж під час бійок, який лише маскує погану підготовку акторів, та банальну глянцеву палітру, що нагадує дорогі рекламні ролики парфумів.

Справедлива оцінка цього проєкту на IMDb наочно доводить, що сучасного глядача вже неможливо підкупити простою присутністю зірки та кількома вибухами — без виразного сценарію навіть найвеселіше весілля перетворюється на нудне застілля.