2025: серіал "Кіностудія": як поховати Голлівуд за триста мільйонів доларів

Одразу: гідна кіношка, рекомендую. Зворотня сторона Голлівуду, закулісся кінематографу - дійсно цікаво. Поява в кадрі видатних персонажів у ролі самих себе (камео) - Мартін Скорсеза, Шарліз Терон та інші...

Назва в оригіналі  The Studio (стартував у 2025 році)

Формат: серіал (1 сезон, Apple TV+)
Режисери та сценаристи: Сет Роґен, Еван Голдберг
У головних ролях: Сет Роґен, Кетрін О'Хара, Браян Кренстон, Джон Сена
Оператор: Брендон Трост
Жанр: Виробнича сатира, мета-комедія

Коли Сет Роґен та Еван Голдберг беруться за сатиру на кіноіндустрію, очікуєш побачити криваву баню з егоцентризму, кокаїнових дедлайнів та абсурдних капризів зірок, але Apple TV+ знову змонтував нам затишний корпоративний куточок, де найбільше зло — це невчасний лист від інвесторів.

Серіал «Студія» позиціонувався як безжальна деконструкція сучасного медіабізнесу, де Роґен грає новопризначеного керівника кіностудії Continental Studios, який намагається балансувати між творчими амбіціями митців та фінансовим прагматизмом ради директорів. Проте замість гострої бритви, яка мала б розрізати нариви сучасного студійного конвеєра з його сиквелами, приквелами та нейромережами, автори запропонували нам дещо плюшеве шоу, де всі проблеми вирішуються дружніми обіймами чи черговим мета-жартом про те, як важко бути білим багатим чоловіком у кріслі боса.

Дійсно - спрощення чи гротеск. Але... Вагаюсь, чи добрий серіал, чи поганий. Проте є головне 0 поки що цікаво дивитися...

Сценарій проекту грішить тим, чим зазвичай хворіють самі голлівудські блокбастери — катастрофічним браком сміливості.

Автори ніби дуже хочуть вкусити руку, яка їх годує, але роблять це виключно молочними зубами і дуже обережно, щоб не пошкодити дорогий манікюр Apple. Кожна серія будується за передбачуваною схемою: виникає криза навколо нового фільму (то актор збожеволів, то режисер вимагає знімати тригодинну драму про стілець), персонаж Роґена бігає кабінетами, кричить, а потім запрошує реальну голлівудську зірку на камео, щоб та розрядила обстановку своєю присутністю. Цей парад запрошених селебріті від Браяна Кренстона до Джона Сени спочатку розважає, але ближче до середини сезону починає нагадувати вечірку, на яку вас не запросили, але змусили дивитися сторіз у соцмережах. Головна проблема драматургії тут у тому, що в серіалі про кіностудію немає любові до кіно, є лише втома від нього, яку автори намагаються видати за витончений цинізм.

Акторський ансамбль робить усе можливе, щоб витягнути цей бенефіс офісної рутини на своїх харизматичних плечах. Сет Роґен у своєму фірмовому амплуа кучерявого інтелектуала з нервовим смішком виглядає переконливо, але йому банально нічого грати, окрім хронічного недосипу та легкої паніки. Справжнім рятівним колом для глядача стає неперевершена Кетрін О'Хара, яка грає ветеранку індустрії та за сумісництвом головну цинічну відьму Continental Studios. Кожна її поява в кадрі — це майстер-клас із пасивної агресії та тонкої комедійної міміки, яка змушує сценарій виглядати розумнішим, ніж він є насправді. Тим часом Джон Сена, який знову експлуатує образ великого хлопця з крихким внутрішнім світом, хоч і викликає посмішку, але його персонаж виглядає так, ніби його забули списати з попереднього проекту Роґена.

Візуальна мова серіалу та робота оператора Брендона Троста заслуговують на окремий зітхання розчарування.

Усе знято в класичному, стерильному та шалено дорогому стилі Apple TV+: ідеально чисті кабінети з панорамними вікнами на Лос-Анджелес, тепле каліфорнійське сонце, що заливає бездоганні костюми персонажів, та м'який фокус, який перетворює будь-яку загрозу фінансового краху на світську бесіду за келихом комбучі.

Камера Троста рухається плавно і передбачувано, повністю відмовляючись від динаміки чи хаосу, який зазвичай панує на реальних знімальних майданчиках чи під час виробничого пекла. Цей візуальний глянець остаточно вбиває дух сатири — не можна переконливо висміювати капіталістичний конвеєр, якщо твій візуальний ряд виглядає як півторагодинна реклама нового айфона.

У підсумку ми отримали шоу, яке занадто комфортне, щоб бути гострим, і занадто вторинне, щоб стати культовим, хоча як фоновий шум для перегляду під час вечері воно працює бездоганно.