Кіношна феня: шоураннери, морожняк та інші продюсери

Людство обожнює все скорочувати і спрощувати. Землевпорядники, коли бачать перед собою стос паперів під назвою «комплект технічної документації щодо відведення земельних ділянок у власність або користування», ніколи не ламають язика — для них це просто «технічка».

Велогонщики під час змагань називають індивідуальні роздільні заїзди на час лаконічним словом «раздєлка». Навіть у кримінальному світі блатна феня виконує суто утилітарну функцію: швидко передати суть (скажи «шухер» замість «шановні колеги, до нас наближаються представники правоохоронних органів»... ну колись та десь дійсно траплялось, що правоохоронці захищали людей від кровопивць, а не навпаки).

Проте кінематограф — це унікальна аномалія. Тут професійний сленг вигадали не для швидкості, а для того, щоб надати процесу зйомки максимального пафосу. Якщо сучасне кіно стрімко котиться на дно за якістю сюжетів, то воно має хоча б звучати дорого!

Коли ви чуєте, як на знімальному майданчику поважні люди з раціями обговорюють «лінійного продюсера» або лаються через «кліфгенґер», знайте: це вони так маскують звичайний робочий хаос. У цій серії статей ми знімемо маски з голлівудської бюрократії. Ми розберемося, з чого насправді складається «саундтрек» (підказка: це не просто три хітові пісні, а ще й шурхіт пакету і чиєсь сопіння), та чому каста «інших продюсерів» розрослася до масштабів середнього китайського села, поки глядач змушений дивитися вторинні сиквели.

Частина 2: Коли гроші закінчилися, а пафос залишився (К — П)

11. Кастинг-директор (Casting director)
    Людина з надлюдським терпінням, яка відбирає акторів на ролі та є головним фільтром між геніальними талантами і шизофреніками з акторським дипломом. Саме він змушений переглядати тисячі однотипних відеовізиток, де випускники театральних вишів театрально зітхають під класичну музику. Кастинг-директор знає, де знайти ідеальну плаксиву дитину чи суворого байкера за дві години до зйомки. Проте в сучасному Голлівуді його робота все частіше зводиться до аналізу підписників в Instagram: якщо у тебе мільйон фоловерів — ти отримуєш роль Гамлета, якщо ти просто геніальний актор — граєш «третього трупа ліворуч».
12. Кліфгенґер (Cliffhanger)
    Підступний сценарний прийом, коли серія або весь сезон серіалу обривається на найцікавішому місці («людина висить на краю скелі» — звідси й назва). Головний герой дізнається, що його батько — це його мати, лиходій заносить сокиру над жертвою, бомба починає цокати... і бабах, чорний екран і титри! Вигаданий для того, щоб глядач не втік зі стрімінгової платформи і цілий рік чекав продовження. У часи, коли якість сюжетів падає, кліфгенґер став дешевим способом утримати увагу: якщо ти не вмієш писати логічні та глибокі фінали, просто обірви історію посеред речення і вдай, що це геніальна загадка.
13. Колорист (Colorist)
    Таємний маг постпродакшну, який за допомогою комп'ютера розфарбовує бліде та сіре відео зі знімального майданчика у дорогі глянцеві кольори. Саме він відповідає за те, щоб фільм виглядав як «Кіно з великої літери», а не як домашнє відео з весілля твого дядька. Хочеш депресивний скандинавський детектив? Колорист викрутить усе в синьо-сірі тони. Потрібен сонячний Голлівуд? Обличчя акторів стануть помаранчевими, а небо — бірюзовим (знаменитий фільтр Teal and Orange). Останнім часом колористи так захопилися «атмосферним нуаром», що половину сучасних фільмів та серіалів доводиться дивитися із викрученою на максимум яскравістю телевізора, наосліп вгадуючи, хто кого б'є в темряві.
14. Лінійний продюсер (Line producer)
    Головний мученик і «завгосп» усього кінопроцесу. На відміну від великих босів у кріслах, лінійний продюсер живе на майданчику і головою відповідає за кожну витрачену копійку. Це саме він рахує, скільки коштує розбити справжній Мерседес і чи не дешевше замінити його пофарбованим Жигулем. Він знає ціну кожної секунди знімального дня, контролює обіди для масовки і щохвилини вислуховує істерики режисера про те, що «без цього антикварного стільця за 10 тисяч доларів кадр не матиме душі». Якщо знімальна зміна затягується на годину, у лінійного продюсера починає сіпатися око, бо він уже бачить, як студійні аудитори готують для нього гільйотину.
15. Логлайн (Logline)
    Одне-два речення, які мають містити в собі весь зміст фільму, його головний конфлікт та інтригу. Своєрідна словесна наживка для ледачих інвесторів, які не хочуть читати 120 сторінок сценарію. Ідеальний логлайн звучить так, щоб його можна було переказати за 30 секунд, поки ти їдеш з продюсером у ліфті (знаменитий elevator pitch). Наприклад: «Отара розумних овець розслідує вбивство свого пастуха, поки місцевий шериф вважає їх просто шашликом». Якщо автору не вдається упакувати свою геніальну 10-томну драму в два речення, продюсер просто позіхне, викине синопсис у смітник і піде купувати права на черговий сиквел «Форсажу».
16. Локейшн-скаут (Location scout)
    Людина-навігатор, яка тижнями блукає світом у пошуках ідеальних місць для зйомок. Режисер каже: «Мені потрібен занедбаний замок XVI століття, але щоб поруч був сучасний аквапарк і красиве пустельне поле», і бідний скаут вирушає в дорогу. Він фотографує тисячі залупних під'їздів, покинутих заводів та лісових галявин, домовляється з місцевими фермерами та чиновниками про оренду. Проте з розвитком технологій грінскріну робота локейшн-скаута все частіше зводиться до того, щоб знайти гарний чистий ангар, де художники зможуть натягнути зелену ганчірку, поховавши романтику справжніх кіноекспедицій.
17. Макгаффін (MacGuffin)
    Культовий термін, який популяризував Альфред Гічкок. Це будь-який предмет, навколо якого крутиться весь сюжет фільму, за яким усі бігають, б'ються і вмирають, але при цьому його реальна суть для глядача не має жодного значення. Це може бути секретна валізка з невідомим сяючим вмістом («Кримінальне чтиво»), флешка з таємними документами («Місія нездійсненна») чи магічний амулет. Головне завдання Макгаффіна — просто запустити біганину на дві години екранного часу. Коли у сценаристів закінчується фантазія і вони не знають, як змусити персонажів хоч щось робити, вони просто кидають у кадр черговий «стародавній артефакт» і змушують усіх за ним бігти.
18. Монтажна склейка (Cut)
    Момент, коли один кадр на екрані миттєво змінюється іншим. Найпростіший, але найпотужніший інструмент кіномови. Хороший монтажер за допомогою правильних склейок може перетворити мляву гру актора на динамічний трилер. Але в сучасному кіно, де кліпове мислення глядача б'є всі рекорди, монтажна склейка перетворилася на зброю масового знищення. У деяких сучасних блокбастерах кадри змінюються кожні 1.5 секунди, через що під час перегляду екшен-сцен здається, ніби тебе засунули всередину працюючої пральної машини. Це робиться для того, щоб глядач не встиг помітити криву акторську гру та халтурні спецефекти.
19. Пайплайн (Pipeline)
    Суворий технологічний конвеєр, чітка послідовність етапів виробництва фільму (від першої літери сценарію до фінального рендеру спецефектів). У теорії, це ідеально налаштований годинниковий механізм, де кожен цех знає, коли і що він має здати. На практиці — це коло пекла, яке постійно рушиться. Режисер раптом вирішує перезняти середину фільму, виконавчий продюсер вимагає змінити колір вибухів, актор іде в запой, і весь пайплайн летить шкереберть. Тоді починається стадія «всі бігають і кричать», терміни зсуваються, а якість продукту стрімко падає, зате слово звучить дуже по-діловому.
20. Питчинг (Pitching)
    Офіційне шоу-приниження для сценаристів та режисерів, де вони намагаються «продати» свою ідею кіностудії чи державному фонду, щоб отримати фінансування. Автори створюють красиві презентації, показують трейлери з нарізок чужих фільмів і з піною у рота доводять, що їхня драма про життя самотнього сантехніка — це майбутній хіт прокату. Питчинг — це тріумф маркетингу над мистецтвом: тут перемагає не той, у кого кращий сценарій, а той, хто вміє впевненіше брехати, сипати модними термінами та обіцяти стовідсоткове повернення інвестицій, навіть якщо зніматиметься повний треш.