ГЛАВА 17

«Це ще що за номер...» - розгубилася Яблонська, яка не знала, що робити: проявити спокійну великодушність і дочекатися їхнього повернення чи негайно кинутися навздогін і зупинити беззаконня, яке коїться на її очах.

Поки Лера обмірковувала план дій, машина віддалилася на досить пристойну відстань. Валерія вирішила нікуди не бігти, а влаштувати ґрунтовну догану порушникам, коли вони повернуться. Повернення відбулося приблизно через п'ятнадцять хвилин, які здалися Яблонській майже вічними. BMW повільно, але різко зупинилася біля неї, і Даня, щасливий і збуджений, випурхнув назовні.

- Мамо, я сам кермував! - гордо повідомив він.

Юрій, не менш задоволений, вийшов слідом. Валерія, яка не поділяла загального захвату, опинилася між молотом і ковадлом. З одного боку, вона не хотіла псувати радісний настрій Данила, але з іншого, - вона мала дати зрозуміти Дорофєєву, що він повівся недозволеним чином, порушуючи її материнську волю.

- Ти - молодець, - нарешті відповіла вона синові. - Візьми один бутель і віднеси в будинок. Я зараз. - Даня так і вчинив. А Валерія повернулася до тренера, який діставав інші пляшки з багажника, і твердо сказала. - Юрію, не варто цього робити надалі.

- Чого саме? - ввічливо посміхаючись, перепитав Дорофєєв, вдаючи, що не розуміє, про що йдеться. Він змушував Леру покинути поле люб'язності, на якому та так уміло й упевнено грала і яке не хотіла залишати. 

- Не варто брати таку активну участь у житті Дані. Упевнена, у Вас і без того повно турбот. - Валерія підійшла до межі поля, але поки що залишалася за контрольною лінією.

- Мені подобається піклуватися про моїх учнів. У мене для того є всі ресурси. - Парирував Юрій, зачинивши кришку багажника.

Валерія внутрішньо розлютилася: навіщо він змушує її казати те, що й так чудово зрозумів?

- Я Вас дуже прошу спрямувати ці ресурси на кого-небудь іншого... - серйозно-незадоволеним тоном заявила Яблонська.

- Валеріє, - також серйозно сказав Дорофєєв, зазирнувши в її очі, - я з Вами максимально чесний. Я Вам одразу сказав, що бачу в поведінці Данила проблему. Я дізнався, у чому її причина, і я збираюся йому допомогти. Будьте і Ви чесні зі мною: скажіть прямо те, що хочете сказати.

Нарешті Валерія усвідомила, що вихід за лінію поля - неминучий. Розлютившись, чи то на нього, чи то на себе, вона випалила:

- Перестаньте грати роль батька. Це Данилові точно не допоможе.