РОЗДІЛ 19 БОГДАНА "Захисник

Хочу…

Я сказала «хочу», щоб Маркіян приїхав.

Коли вимикаю з’єднання, до свідомості нарешті доходить зміст слів, і душа тенькає. Через якихось хвилин десять я сяду в машину колишнього чоловіка колишньої подруги і смакуватиму найсмачнішими бутербродами у світі. Переводжу очі на зацікавленого Юру. Уважно спостерігаючи за мною, він сидить на одній єдиній лавці в коридорі.

— Хто телефонував? Тато? Приїде за тобою?

— Тебе не стосується, з ким спілкуюсь. Між нами все скінчено.

— Поки я твій чоловік, маю право знати, — зривається на ноги, у два кроки опиняється поруч, делікатно обхоплює руками передпліччя.

Тосканов, ніби хижак, відчуває зміни настрою опонента.

Веду плечима, звільняючись від захвату.

— Чоловік на папері, і то в найкоротший час твій статус «законного» перейде в розряд «колишнього».

— Я проти розлучення, жодні документи не підпишу, — скидає бровою.

— Ще ні одна жінка не залишилась у шлюбі, бо її чоловік проти розлучення, — хмикаю в обличчя. — Жодна, і я не стану винятком. Тобі ніхто не заперечує бути проти, як і мені претендувати на частину квартири Юлі.

Очі навпроти ось-ось луснуть від здивування. Тосканов не вірить почутому.

— Так, я хочу частину квартири, яку ти купив для Надії та її дочки.

— Я не купував.

— Не бреши хоч зараз, дивлячись у вічі. Я гарувала на роботі, сама виплачувала кредити за наше житло, а ти взяв гроші із сімейного бюджету та відніс своїй коханці, два роки утримуєш їх. До речі, передай, щоб повернула кошти, які я перераховувала за послуги няні.

Мабуть, сьогодні день одкровень! Почувши звістку про походеньки сина, Елеонора Станіславівна замалим не віддала Богу душу. Тепер настала черга Юрія втрачати свідомість. Він аж біліє. Думав Надя свята, з ангельськими крилами за спиною? Розуміє, любить, переймається? О, стерва гарненько взула всіх Тосканових, ще й Маркіяну досталось.

— Потурбуйся про маму, — невимушено кидаю наостанок та йду у напрямку виходу.

— Звідки ти дізналась про квартиру? — летить питання у спину.

— Я ж не настільки дурна, як ви вважали, — озираюсь на Юрія, який опустивши руки, розчаровано завмер посеред порожнього коридору. — Готуйся до розлучення, Тосканов. А найперше, придбай новий одяг, бо твій розтягнули нужденні.

Робить глибокий вдих. За біганиною з Елеонорою Станіславівною геть забувся про розкидані речі на прибудинковій території.

— Увечері валізи твоєї матері будуть у твоєї коханки.

— Богдано, послухай.

— Не буду, тому що до біса втомлюєш.

Зникаю за вхідними дверима. А на вулиці грудневий день радує легким морозцем, яскравим сонечком та чистим сіро-блакитним небом. Життя продовжується, б’є яскравими барвами, плеще новими можливостями. Світ не зійшовся клином на Тосканову. Головне — у мене під серцем ще одне серце. Роблю глибокий вдих і, на мить зупинившись, широко усміхаюсь. Я правильно вчинила, що поставила зрадника перед фактом, і добре, що не дала свекрусі померти. Моя совість чиста.

Увагу привертає сигнал фар автівки, припаркованої навпроти центрального входу в лікувальний заклад. До мене? Водійські дверцята розкішної, червоної, спортивної машини відкриває не хто інший, як Маркіян Гродський. У руці знайомий тримає лоток.

Господи, невже бутерброди — це не жарт? Та найбільшу увагу привертає не перспектива перекусити, а сам власник лотка. Маркіян виглядає приголомшливо. Чорна, коротка шкірянка ідеально сидить на широких тренованих плечах, з її розрізу визирає темно-сірий світшот, сині джинси підкреслюють довгі ноги, а стильні сонцезахисні окуляри додають шарму і таємничості. Народ довкола з цікавістю витріщається на Маркіяна, а він махає мені рукою, ніби я — друга половинка.

— І як це розуміти?

Раптове питання Тосканова за спиною справляє ефект перекинутого на голову відра холодної води.

Стримуючи переляканий зойк та прикривши серце рукою, обертаюсь корпусом до нього.

— Ти заміжня жінка, — шипить крізь зуби. Юрій дуже розлючений, стискає долоні у кулаки, метає блискавки з-під опущених вій. Його напруга аж іскрить, скупчуючи довкола неприємну атмосферу скандалу. — І з ним нікуди не поїдеш!

На крик косяться перехожі. У їхньому розумінні чоловік застає дружину «на гарячому».

— Помиляєшся, Тосканов, — зумисне вимовляю прізвище з відразою, — Я вільна робити, що завгодно.
Однак не зважає, хапає за руку, відтягує до стулок розсувних дверей.

Запримітивши конфлікт, Маркіян за долю секунди опиняється поруч. А далі все відбувається, немов у кадрі сповільненої відеозйомки.

— Негайно відпусти Дану, — ричить над головою Гродський і одразу накриває зап’ястя Юрія.

Скориставшись послабленням, вириваю кінцівку та відскакую вбік. Тепер Маркіян має сповна можливостей поспілкуватись з кривдником, на якого стільки років тримав образу. Ступивши ще один крок на зближення, застосовує прийом рукопашного бою, вивертає руку мого благовірного таким чином, що той ледь не падає на коліна, завиваючи від болю.