Розділ 30

– А тепер будете все це прибирати! – невдоволено сказала мама.

– Ну ми ж брудні... – видихнула я.

– Спершу помиєтеся, а потім будете прибирати, – відрізала вона.

Ми з Тімом рушили з місця, але в мами від цього, здається, аж око сіпнулося:

– Так, стоп! Зараз увесь будинок в борошні буде!

Нам довелося обтрушуватися – спочатку одяг, потім волосся. Щоправда, з одягом це не дуже допомагало, та й із волоссям теж. Але ми чесно намагалися. Я розуміла, що білі сліди все одно залишаться, і поки ми дійдемо до ванної, потім доведеться прибирати тупо весь будинок.

– Господи, у мене з футболки сиплеться весь час... – обурювалася я.

– Знімай, – спокійно сказав Тім і раптом легким рухом стягнув свою футболку.

Я аж розгубилася, бачачи його в такому вигляді. От чорт... він навіть без футболки ідеальний. Я швидко відвернулася, намагаючись не витріщатися. Мама вже пішла в іншу кімнату, і я вирішила, що саме час тихесенько пробратися в душ.

– Давай ти на першому поверсі, а я на другому? – запропонувала я.

– Ні! – одразу долунав незадоволений голос мами з кімнати. – Не треба нам загаджувати дві ванни! Давайте ідіть в одну. Нагору ідіть!

Ми з Тімом перезирнулися, і нам справді довелося підійматися разом. Дорогою все-таки трохи заляпали килими.

Ми зайшли до ванної й спочатку взялися змивати борошно з рук. Тім провів вологими долонями по грудях, стираючи все зайве. Я знову відвела погляд, змушуючи себе не дивитися на нього.

– Треба якось по черзі, – зауважила я. – Може, ти підеш звідси?

– Може, ти підеш, а я швидко? Хоча я, в принципі, тебе не соромлюся.

– Ой, ні, позбав мене такого! – відмахнулася я й відвернулася до дверей. – Почекаєш хвилин десять. Можеш стілець собі поставити де-небудь у коридорі, поки я не помиюся.

– Ай, гаразд, – похитав головою Тім і вийшов за двері.

Я зачинилася й почала швидко роздягатися. Змила з себе все це борошно, помила голову й хвилин за п'ять уже вийшла з ванної в рушнику. Тім одразу ж заскочив туди слідом.

Я відсиджувалася у своїй кімнаті. Коли почула, що вода затихла й він вийшов до себе, я трохи почекала, а потім піднялася і вирішила зазирнути до нього. Потрібно ж було обговорити, як ми прибиратимемо весь цей хаос.

Мама від нас тепер точно не відстане, поки ми не відмиємо все до блиску. Уся кухня була в борошні... Ми реально ненормальні!