Нахаба з сусідньої кімнати

Розділ 22

Ми з Веронікою йшли в бік роздягальні: наступним уроком у нас була фізкультура. Щоправда, половину часу обіцяли забрати під репетицію вальсу – мали пояснити основні рухи.

– Я в дитинстві на танці ходила, мені дуже подобалося, – ділилася Вероніка.

– А я, мабуть, буду як колода, – гмикнула я. – Хоча невелика втрата, враховуючи, що танцювати мені доведеться з Тімом.

– Цікаво, а що він із цього приводу думає? – замислилася подруга. – Теж хотів танцювати зі своєю Алісою чи з тобою?

– З Алісою, швидше за все, – знизала плечима я. – Хоча мені байдуже. Потерпить. І я потерплю.

Ми зайшли в роздягальню, там вже стояло кілька дівчат – вони крутилися біля дзеркала й щось бурмотіли. На нас майже не звертали уваги, але виглядали явно незадоволеними. Я навіть не здивуюся, якщо Аліса вже встигла налаштувати їх проти мене за те, що я «образила її коханого».

Ми швидко переодяглися й вийшли до спортзалу.

Фізрук за звичкою зібрав усіх у шеренгу. Спершу ми трохи розім'ялися й побігали, а після цього зазвичай кожен займався чим хотів: хлопці грали в баскетбол чи футбол, а ми або ганяли у волейбол, або просто байдикували на лавці й пліткували.

Але сьогодні замість звичного відпочинку на нас чекав цей чортів вальс. Наша класна керівниця, Марина Миколаївна, злегка поправивши довгу спідницю, підійшла до нас:

– А тепер стаємо по парах! Хто з ким танцює, пам'ятаєте? – голосно оголосила вона.

Слідом за нею зайшла ще одна вчителька – Галина Андріївна, яка в школі вела хореографію та інші творчі гуртки. Вона суворим поглядом окинула нас, щось порахувала в думці, і почалося довге, болісне навчання.

Я стала поруч із Тімом. Було незатишно, до того ж я спиною відчувала, як на нас зиркає Аліса. Та хай би забрала його і танцювала сама! Я взагалі була готова відмовитися від цього. Але ні – брати участь мусили всі дівчата з нашого класу. Довелося навіть закликати хлопця з десятого, бо одній із наших не вистачило партнера.

– Давайте я на комусь покажу, – вимовила Галина Андріївна, відкинувши назад пишний, сивий хвіст. – Ось ти, Тім, іди сюди.

Тім спокійно підійшов до неї. Хореограф узялася наочно демонструвати на ньому, як треба обіймати партнерку, куди ставити ноги та дівати руки.

І він покірно виконував усе, що вона вимагала. Йому довелося обійняти цю жінку за талію і взяти її за руку, а вона швидко вчила його рухатися приставними кроками. Мало навіть комічний і цікавий вигляд.

– Ой, як гарно виходить! – похвалила вона його. – Сподіваюся, у вас тут усі такі здібні?

– Можете з усіма перетанцювати, і тоді точно всі стануть здібними, – посміхнувся Тім.

Решта стежили за їхнім рухом і намагалися хоч щось запам'ятати. Вчителька докладно коментувала кожен крок, але хлопці на задньому ряду почали щось жартувати та підколювати Тіма. Залою вже поповзли смішки, як раптом пролунав різкий голос самого Тіма:

– Заткнулися.

Усі миттєво притихли. Авторитет у нього в класі все-таки був незаперечний.

Невдовзі вони закінчили демонстрацію, і Тім повернувся до мене. Галина Андріївна дзвінко плеснула в долоні, даючи зрозуміти, що тепер ми маємо стати в пари.

От блін... Ще і його дотики терпіти. Починалося найскладніше.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше