1

Якщо в структурі влади наявна ідея, ідеал, це породжує служіння і фанатизм. Якщо таких немає – це породжує корупцію та бюрократію.

Антуан ле Стар "Загальна теорія влади"

754 р.

1 квітня.

Орд. Академія війни.

Чорноволоса красуня з виразними карими очима була єдиною дівчиною на своєму потоці. Так, вона завжди була сильною, але цей факт зробив її ще сильнішою. Охочих підкотити до єдиної дівчини курсу було багато. Проте, кілька зламаних носів і рук ще на першому курсі, швидко остудили запал горе-коханців, а спільні бойові операції, куди іноді відправляли адептів академії, підняли її авторитет, і змусили однокурсників поважати її як друга і бойового товариша.

Останній іспит був складений як завжди, на відмінно. Завтра буде розподіл на практику. Друзі запропонували сходити в таверну, що біля академії, і Катріна не бачила причин відмовити.

- Катюха, а ти куди б пішла на практику? - Запитав один із друзів, світловолосий, коротко стрижений хлопець, схожий розмірами на скельного троля, з яким дівчині неодноразово доводилося бути на бойових завданнях.

- Не знаю. Будь-куди, аби не в королівську гвардію.

- А що так?

- Нудно. Та й навички можна розгубити. Ти тільки уяви, з ранку до вечора патрулювати міські вулиці виловлюючи п'яних дебоширів або дрібних хуліганів. Нудьга. Або й того гірше — потрапити до особливого взводу! Ці вічні паради, розфарбовані аристократи... Тьху на них. Хоча нам, Борьку, така честь не світить. Адже Академією не ідіоти керують. А у нас чотирьох вже найбільший досвід серед адептів. Чула я тут днями, що на заході намічається нова бійка, знову наш король щось не поділив із Мадейською радою. Тож, гадаю, нас направлять туди.

- До того ж, досвід з набивання мадейських пик у нас уже є, і не маленький. - Весело відповів ще один із друзів Катріни Стасай. На відміну від Боріна, він був худий і не дуже високий, зате всі друзі знали, що в спритності йому немає рівних. Четвертий член компанії, Олес, зовні більше був схожий на дівчину і, тим не менше, отримав славу кращого стрільця академії. Ходили чутки, що за часів розбійницького заколоту Олес з магостріла, з відстані біля ліги, убив ватажка розбійників точним пострілом у око, поклавши тим самим кінець заколоту. Сама Катріна заслужила слави геніального фехтувальника.

Весело сміючись з вдалого жарту друга, компанія ввалилася в таверну, де вже відзначали складання останнього іспиту добра половина випускників. Решта все ще була на зазначеному іспиті, але незабаром мали приєднатися і вони.

І в цьому натовпі друзі не одразу помітили компанію неприємних особистостей. І найнеприємнішим із них був Догар ле Сарр, син самого ректора академії війни. Будучи аристократом у ...надцятому поколінні, він завжди ставив себе вище більшості адептів академії, які не могли похвалитися таким довгим і знаменитим родоводом як у Догара. А якщо говорити чесно, то він був звичайним розпещеним ідіотом, який нічого з себе не являє, що живе за рахунок свого багатого батька і прикриваючись його ім'ям.

Він жодного разу не був на бойовому завданні. За п'ять років навчання на заняттях його бачили два з половиною рази. Проте всі іспити були “здані” на відмінно.

За п'ять років безперервних прогулів, банкетів, пиятик, оргій, дуелей, ... Догар заробив собі славу ледаря, невиправного бабника та дуелянта. Він провів більше трьох сотень дуелей, не програвши жодної з них — або справді був хорошим фехтувальником, або, що ймовірніше, всі його супротивники боялися гніву батька Догара.

Ще з другого курсу Догар накинув оком на Катріну. Струнка, висока, кароока, з шовковистим чорним волоссям і ніжними, немов у казкових принцес, рисами обличчя вона могла дати сто очок фори будь-яким модницям і визнаним красуням столиці. З іншого боку, гнучка, сильна, спритна, самовпевнена і до того ж розумна вона відрізнялася від більшості однолітків, у яких у прекрасних голівках були лише сукні, бали та дорогі подарунки. Всі ці якості, а також показна недоступність просто зводили з розуму Догара. Він хотів її так, як не хотів нікого з дівчат. Він мріяв підкорити цю недоступну дику і неприборкану кішку. Але слава кращої мечниці курсу, а також наочний посібник у вигляді загіпсованих настирливих залицяльників трохи стримували запал ректорського синка. А ось випите сьогодні вино і компанія вірних підлабузників додали йому непотрібної хоробрості.

Дочекавшись коли компанія Катріни, сяде за вільний столик, Догар взяв свій стілець і, підійшовши до них, не церемонячись, сів поруч з дівчиною.

- Що робить така прекрасна дівчина в компанії цих мужланів? - Голос директорського синка був сповнений аристократичної зарозумілості і призирства, до якихось смердів, які посміли постати перед ясні очі "його величності". - Чи не хоче вона провести вечір у приємній компанії культурних людей?

- А в харю ці “культурні люди” не хочуть? – Обурено відповів непроханому гостю Борін.

- Вгамуйся, бидло, я не з тобою говорю...

Борін, щпочервонівши від злості, вже був готовий зірватися в бійку, щоб провчити недоноска, та й його друзі теж не стояли б осторонь, і були готові підсобити другу в цій праведній і благородній справі, але, побачивши знайомий ще зі спільних бойових завдань жест Катріни, що означав: сама розберусь, зупинилися. Все ж таки, пройшовши разом не одне випробування, друзі навчилися довіряти один одному.

- Вибачте пане ле Сарр, - голос дівчини був спокійний, навіть холодний і в ньому дзвеніла сталь бойового клинка. Якби ректорський синок був тверезіший, поспішив би забратися чим далі від розлютованої дівчини. Все ж таки, цю звичку Катріни, говорити спокійним твердим голосом у стані крайнього роздратування, знала вся академія. І так само вся академія чудово знала наслідки, які чекали на істоту, яка посміла довести дівчину до цього стану. - За цим столиком я бачу лише трьох культурних чоловіків, з якими б хотіла провести свій час. А лізти в чужу компанію без запрошення це, вибачте, прерогатива бидла...