Розділ 2

Кевін

- Нам треба поговорити і ти мені зараз дуже потрібний - каже дівчина. Ну що ж я й сам не проти залишитись, тому присідаю на ліжко біля неї, міцно тримаючи її за руку.

- Добре. Кажи все що тебе торбує. - Я підсуваюсь ще ближче до дівчини, щоб у разі потреби обійняти її, адже знаю, що розмова, яка зараз відбудеться не буде легкою для неї та й для мене теж.

- Це ж твій найкращий друг. Тому я не знаю як почати розмову.

- Маленьке виправлення, то мій колишній найкращий друг. Я з ним більше не спілкуюсь.

- Це через мене, так?

-Джес це не тільки через тебе. Тоні відкрився для мене вчора з зовсім іншого боку. Те що він зробив є неприпустимим для мене. Я тепер не те що не поважаю його, я йому не довіряю, а довіра для мене є дуже важливою. А ще я не можу зрозуміти чому він це зробив. - Я замовкаю і гірко ковтаю, вагаючись чи слід це казати Джесі, проте вирішую, що вона мусить знати правду. - Крім того, Тоні зв'язався з якимись людьми, які порушують закон і вимагають від нього величезну суму грошей. Це він мені сказав сьогодні ввечері, коли приїхав до мене. Тому як бачиш, Джесі причин є багато, щоб з ним перестати спілкуватись. Сьогоднішня ситуація стала останньою крапкою.

- Що? Чому він з ними зв'язався? - дівчина напружується, а тоді ніби одягає маску на обличчя, демонструючи злість й байдужість. - А знаєш що? Хай йде під три чорти. Ми більше не разом, тож мені немає чого переживати і хвилюватись за нього. Це його життя, тому хай робить, що хоче. Але... - Дівчина хитає головою, стримуючи сльози. - Що він хотів від тебе?

-Не повіриш, він хотів, щоб я вас помирив, допоміг зійтись і все таке.

- Знаєш, я й справді не вірю. Як можна таке робити? На що він розраховував?

-Джес, він придурок. А тепер давай поговоримо про що ти хотіла, гаразд? - питаю я схвильованим тоном на що дівчина киває і декілька хвилин просто мовчить і я вже починаю думати, що вона не порушить цю мовчанку.

- Кевіне, що мені робити тепер? Людина заради якої я була готова на все, мене зрадила і це до біса боляче усвідомлювати. - каже вона вже, не стримуючи сльози, які течуть по її щоках, розмазуючи макіяж.

Я обіймаю Джесі і ніжно погладжую по спині, намагаючись трохи заспокоїти.

- Я була готова забити на свої мрії, навчання, кар'єру, майбутнє і що отримала в результаті? Розбите серце і зраду від людини, яку кохала. - Дівчина кладе голову мені на плече. - Кевіне, як мені тепер рухатись далі, якщо разом з ним я втратила частинку себе? - Вона піднімає голову і зустрічається зі мною поглядом.

Від її слів я напружуюсь і ще раз хочу вирізати по пиці тому придурок за те, що вчинив так і зараз змушує її страждати. Якого біса він її зрадив? Тоні яким би мудаком не був все ж він кохав Джесі, завжди показував їхні спільні фотки і світився від щастя, тому що його спонукало на цей вчинок я без поняття.

- Джесі, ти мусиш його відпустити і рухатись далі, адже те що він зробив не пробачається, ти ж це розумієш, правда? - питаю я і витираю сльози з обличчя дівчини.

- Звичайно, я це розумію і так і зроблю, проте мені буде дуже не легко.

- Але ти знаєш, що я поруч і можу будь-коли приїхати. Ти для мене дуже важлива людина, тому можеш розраховувати на мою підтримку й допомогу. 

- Дякую тобі. - шепоче вона і знову мене обіймає. - Ти єдина людина, якій я можу повністю довіряти і яка приїхала до мене посеред ночі. Мої найкращі друзі дуже зайняті, батьки взагалі в іншому місті, тому якби не ти я б взагалі залишилась сам на сам зі своїми думками. І це теж дуже боляче усвідомлювати, що людец яких я вважаю близькими й найріднішими, коли мені погано немає поруч.

- Джесі, подивись на мене. - Вона мене слухається і підводить погляд. - Ти сильна і смілива, прекрасна і розумна, тому ти зможеш відпустити все минуле і рухатись далі. Тобі слід відпустити всі емоції і десь розвіятись. - Вона киває. - Тобі потрібно зачепитись за щось, так би мовити знайти опору, щоб рухатись далі. Зараз постарайся зосередитись на НМТ і випускному, добре?

- Так. - погоджується вона і посміхається, напевно вперше за вечір. Як я люблю цю посмішку і це обличчя. Вона чудова. Я знову обіймаю дівчину, притуляючи до себе, щоб вона трохи розслабилась і відпочила, адже їй зараз дуже потрібний сон, проте вона відсувається і дивиться мені в очі, ніби щось шукаючи, а тоді схиляється і торкається своїми губами моїх губ дуже ніжно та лагідно. Я відповідаю на поцілунок, який перетворюється  в щось дуже особливе для мене.

Я відриваюсь від дівчини, беручи руками її за обличчя і уважно вивчаючи його.

- Джесі, що відбувається? І що це, бляха, має означати?

- Тобі не сподобалось?

- Мені дуже сподобалось, але як я маю це розуміти? Ти можеш мені пояснити, будь... - Я навіть не встигаю договорити, як дівчина знову цілує мене, але вже настирливіше і впевненіше, на що я їй відповідаю. Я розумію, що це неправильно і я маю це зупинити, проте все ж дозволяю собі декілька хвилин насолодитись моментом. Вона сідає мені на коліна і кладе руки мені на спину, а тоді поглиблює наш поцілунок. Чорт. Що ти витворяєш, Джес? Як я маю себе контролювати, коли ти чудиш таке?

- Джесі, нам слід зупинитись. - кажу я спиняючи дівчину. 

- Що? Чому? - Вона насуплює брови і дивиться на мене дивним, несхвальний поглядом. - Я тобі не подобаюсь?

- У тому й проблема, що ти мені дуже подобаєшся і я не хочу тебе використовувати, оскільки, по-перше, ти напилась, а по-друге, тільки розійшлась з хлопцем. - Я беру її за руку. - Тобі потрібен час, а це все за швидко і може тільки погіршити ситуацію.