Розділ 12

Кевін

- Джес, подивись на мене. - Я взяв м’яко дівчину за руку. - Це наш брат. Його звати Даніель. На даний момент живе в Італії, йому двадцять років. Я не знав, що ви знайомі та ще й що ви друзі з самого дитинства. Хто вас познайомив? – Я стежив за реакцією дівчини, яка була налякана і здивована. – Джес, будь ласка, не мовчи. Хто вас познайомив?

- Моя мати, - відповіла Джес тримтливим голосом. – Вона познайомила нас коли мені було п’ять, а Даніелю вісім. Ми одразу знайшли спільну мову і почали дружити. Він стільки часу був поруч, підтримував мене, допомагав, а виявляється він мій брат. Чорт забирай. Що це таке. – Дівчина голосно заплакала. – Хто, в біса така, моя мати? Чому вона зі мною грається? Що вона задумала? Вона ж спеціально нас познайомила. Мені треба терміново з нею поговорити і з усім розібратись. У що вони грають з Теодором і в що нас втягли? – Вона глянула на мене важким поглядом.

- Джес, Джесі, сонечко. – Я міцно обіймаю дівчину і вона кладе голову мені на плече і просто тихе плаче. – Джесі, я знаю що це дивно й неправильно. Це до біса неправильно, але ми поки не можемо говорити з батьками на цю тему, адже ми не знаємо що це за гра і що вони замислили. Давай ми з усім розберемось і тоді поговоримо. – Дівчина кивнула, але не відсунулась від мене. – І знай я поруч. Ти можеш розраховувати на мою допомогу, підтримку й розуміння. – Я заправив волосся за вушко, яке вибилось на волю зі її міцного високого хвостика.

- Вибач, що тут рюмсаю перед тобою, просто це для мене велика несподіванка. Я досі шокована останньою інформацією. Даніель був для мене другом, а тепер виявляється братом. О Господи! – Моя дівчинка, хапається за голову і починає її легенько масажувати. - Що ти ще знає про Даніеля?

- Сонечко, я розумію, який це для тебе шок, бо пережив сам декілька днів тому те, що переживаєш зараз ти. Я теж ніяк не міг повірити в те, що крім сестри в мене ще є брат. Це був наче чийсь грубий і невдалий жарт, тож я хотів знати більше, хто це і де він зараз перебуває, тому почав шукати. Багато цікавої інформації я знайшов в тих клятих листах, яких ще дуже багато і я уявляю, що ми можемо з них ще дізнатись. Виявляється наші батьки активно брали участь у вихованні сина і кожні вихідні їздили до нього, а також любили з ним подорожувати. Вони давали йому все що могли за тих два чи один дні. Сам Даніель перебував під наглядом няні, з якою жив виявляється не в Італії, як зараз, а в Мадриді, тож дитинство в нього теж не просте. – Я уважно подивися на Джес. Дівчина вже трохи заспокоїлась і уважно мене слухала, тримаючи мене міцно за руку. - Щоб ти розуміла, наші батьки спілкуються вже більше ніж двадцять років. Вони почали спілкуватись і бачитись після народження сина і десь років чотири тому вони знову зійшлись і дали одне одному другий шанс. Але чому вони не розлучились, я не розумію. Невже через нас? Це навіть смішно звучить.

- Я теж не розумію, чому вони не розлучились, але зараз це не найважливіше. Ти скажи мені от що, чому Даніель опинився в Україні, якщо його так старанно приховували?

- От цього я теж поки не знаю. Можливо, Ліка його привезла для того щоб познайомити з тобою, а потім ви так здружились, що стали найкращими друзями і стали спілкуватись постійно і, мабуть, через це він прилітав в Україну кожного літа.

- Але чому Теодор дозволив їй це зробити? Невже не хвилювався, що журнаслісти можуть побачити їх в аеропорту і скласти два плюс два.

- Не знаю, вона мусила мати якийсь план, бо інакше вона не змогла б зробити все дуже обережно. Може вона це зробила, не сказавши Теодору? Ну це як варіант. Привезла його, познайомила з тобою, а тоді вже розказала йому, ну або він сам дізнався. Він має купа різних звязків, тож це для нього не проблема. Тим більше він міг повпливати на персу і міг заборонити публікувати про нього різні статті стосовно особистого життя. - сказав я. - А через деякий час Теодор просто відправив Даніеля назад у Мадрид.

- Це непогана теорія. Але це просто вже занадто? Чому Теодор просто не міг визнати свого сина і через деякий час одружитись з Лікою, яку кохав? Нащо було щось приховувати, відправляти сина невідомо куди?

- Джес, це я і намагаюсь вияснити. Це не вся історія. Мусить бути ще щось. Ми це вияснемо і поговоримо з нашими батьками. Але зараз квапитись  не будемо. Ми маємо зрозуміти усю історію до кінця. Домовились?

- Так. Кевіне, а як ти думаєш, Даніель знає, що я його сестра? Я просто ніколи в його присутності не називала Ліку мамою, оскільки це було її прохання. Але він міг і додуматись. -Джесі уважно на мене дивилась, ніби шукаючи відповіль. - Могла йому моя мати щось розказати?

- Я думаю, що він не знає нічого і це буде сюрпризом для нього, як і для нас. Правда не знаю, як вона це провернула з Теодором, але все ж думаю, що він нічого не знає. А ще моя сестра – Венесса, теж нічого не знає, а мені здається вони обоє стануть корисними в цих таємницях. Ти довіряєш Даніелю?

- Абсолютно. Він дуже хороший. І він нам стане в пригоді, тож треба буде йому все розказати і пояснити. Я думаю, він погодиться нам допомагати. – Дівчина мене міцно обійняла. – А ще я хочу познайомитись з Венессою. Вона напевно багато всього розкаже про тебе.

- О, ти навіть не уявляєш скільки всього. – Я трохи засміявся. – Вона дуже любить розказувати різні цікаві історії пов’язані зі мною. Це її хобі. І до речі, Вес теж хоче з тобою познайомитись. Ти її змогла вразити тим бажанням. Вона справді здивована була, що хтось зі мною грався. - Моя сестра як про це дізналась, то так сміялась, що я був у шоці. Вона замість того, щоб мене підтримати і стати на мій бік, захищала Джесі й казала, що захоплена нею. Моя сімнадцятирічна сестра такого мені  наговорила, що я був здивований, це так м'яко кажучи. Сестричка дуже була зла на Донні і готова була її прибити.