Розділ 5

Кевін

Коли я повернувся додому, то просто не міг заснути. Все думав, яка вона прекрасна. Джесі, і вродлива, і розумна. Я шалено хочу, щоб вона була моєю. Моєю і тільки. Моєю дівчиною та моєю майбутньою дружиною. Я хотів, щоб вона була для мене всім. Моїм маленьким всесвітом. Я чітко усвідомлював, що кохаю її. Але теж розумів, що мушу прийняти її будь-яке рішення. Проте я знав точно, щоб вона не сказала, я всерівно буду поруч завжди, навіть в якості друга. Якби це боляче не було освідомлювати, але я це розумів. Але я не був готовий до цього. Я вірив, що ми будемо разом. З моїх роздумів мене вирвав телефон, який дзвонив вже третій раз.

- Привіт, Кевіне, - почув я знайомий голос в телефоні. - Я тебе не розбудила?

- Привітик, ні. Я не міг заснути. Все думав про сьогоднішній вечір. А що?

- Я теж не могла заснути, тому вирішила подзвонити і дещо важливе сказати: я точно не хочу, щоб ми були друзями. І стоп. Це моє добре обдумане рішення.

Моє серце на секунд десять просто завмерло. Я був такий щасливий. Я відчував, як моє серце починає калатати на шаленій швидкості. Такккк це маленький, але впевнений крок до її серця.

- Джес, я безмежно радий, але давай завтра вживу обговоримо, що це означає для нас.

- Кевіне, я хочу це обговорити сьогодні. І ми можемо це зараз обговорити вживу. Відкривай двері- сміючись ,- сказала вона. Я прийшла до тебе, бо хотіла побачити тебе. Ти знаєш, що ти заполонив усі мої думки? 

- Що? Ти тут? Під моїми дверима? Хто я? - я почав сміятись і шалено радіти. Вона прийшла, бо справді цього хотіла. Чорт. Вона дивовижна.

- Так, мені ще довго чекати?

Я просто полетів до тих дверей. Відчиняючи їх, я не до кінця вірив, що там стоїть вона.

- Ще раз привітик- сказала Джесі.

Я став, як вкопаний. І просто дивився на дівчину, яка усміхалась на всі 32. А я був шокований, це так м'яко кажучи. Вона підійшла і обійняла мене. Я поклав руки їй на талію. Чорт, її запах парфумів і її волосся зводило мене з розуму. Я просто зарився  носом у її розкішне темне волосся і заплющив очі, насолоджуючись моментом. Я хотів, що ж б це тривало цілу вічність. Аж тут вона відсунулась від мене і торкнулась моїх губ, спочатку ніжно, повільно, легко, а тоді сильніше й настирливіше.Потім вона поглибила поцілунок, який був неймовірним, палким і таким бажаним для нас. А я охоче їй відповів на нього. Ми цілувались, доки нам не забракло повітря. Це було неперевершено. Вона нахилилась до мене і прошепотіла:

- Зараз я справді була готова до нашого поцілунку і цього дуже хотіла, Кевіне.

Моя бідолашне серце тоді так шалено билось. А її слова були такими важливими для мене, що я не вірив чи це реально.

- І Кевіне, я хочу ще. Вона мило, але впевнено усміхнулась. І знов припала до моїх губ.

На годиннику була майже північ, проте ми не були ще втомленими, тому пішли в душ. А після нього подивились фільм і в обіймах одне одного солодко заснули.

Зранку...

- Доброго раноку, сонько. Потрібно вставати, вже 10 година. Ти так все проспиш. Я вже встиг приготувати сніданок.

- Доброго відповіла сонним голосом дівчина. Я вже встаю, але спочатку маю дещо зробити. Йди сюди- закомандувала вона.

Я підійшов і обняв її, а вона цьомнула мене в щоку і побігла у ванну. Це було так мило і смішно.

Десь через годину, ми поснідавши млинцями з капучино, зібрались і поїхали в торговий центр.

- Кевіне, я хочу щось попросити.

- Так, це вже цікаво. Слухаю.

- Мені  буде 18 через 10 днів і я хочу отримати права. Чи не міг би ти мене навчити їздити і пояснити всю основу.

- О, тут взагалі без проблем. Знаю чудовий майданчик, де ти зможеш почати вчитись. Я чесно скажу, що почав їздити у 16 з татом. Тому в автошколу я ходив просто для галочки ну і через практику, яку потрібно було здати.

Ми зайшли в торговий центр і попрямували в перший магазин. Там Джес знайшла якесь плаття, ніжно фіолетового кольору і вирішила приміряти, я ж нічого цікавого не знайшов для себе.

- Де тут примірочна, запитала Джес.

- Я засміявся. Прямо перед тобою.

- Ой, я й не помітила. Вона теж почала сміятись. -  Як тобі це плаття?

- Поміряй, а тоді я скажу.

Джес зайшла в примірочну і почала міряти плаття. Поки я її чекав, мені подзвонив телефон. Це був тато.

- Привіт, ти де зараз?

- Привіт, я в торговому центрі.

- Що ти там забув? Ти сам?

- Тато, ні я не сам. І звільнюся нескоро.

- Слухай у нас в компанії невеликі проблеми. Потрібна твоя допомога. Справа серйозна. Бери свою дівчину і приїжджайте вдвох. Щоб через годину був в офісі.

- Гаразд, до зустрічі.

- Джес, ти ще довго?

- Я не можу зашпилити блискавку на сукні. Може, будь ласка, допомогти.

- Із великим задоволенням. Я зайшов до неї в примірочну і побачив її в цій розкішній і водночас ніжній сукні, яка дуже пасувала до її карих очей та темно каштанового волосся. Сукня гарно підкреслювала її фігуру. Вона була в ній незрівнянна, ідеальна, досконала. Я допоміг їй зашпилити блискавку на сукні.