Розділ 4

Я хутко зібралась, бо сьогодні проспала. Кевін за мною заїхав і ми поїхали в Spartak. Ми взяли собі карамельний попкорн і дві пепсі, а тоді насолоджувались фільмом. Фільм був настільки чудовий, що словами не передати. Однозначно його порекомендую подругам. Після кінотеатру ми поїхали в Макдональдс, щоб щось перекусити. Я собі взяла гамбургер, пиріжок з вишнями і колу, а Кевін чізбургер, картоплю фрі і теж колу.

- Кевіне, можна в тебе взяти картоплю фрі? - мило запитала я.

 Хлопець трошки розгубившись сказав, що так. А тоді почав сміятись і я теж.

Після того як ми поїли, Кевін запропонував поїхати в парк, трошки прогулятись, на що я з радістю погодилась.

Прогулюючись і дихаючи свіжим повітрям, ми багато говорили, сміялись і навіть фотографувались. Як мені цього не вистарчало. Я себе такою щасливою давно не почувала. Це було дуже класно. Я навіть не пам'ятаю, коли останній раз, так сміялась і просто гуляла в парку. Коли я була з Тоні, то в перший рік наш стосунків, були ці милі прогулянки, розмови, а потім все дуже різко змінилось, ми почали дуже рідко кудись виходили, а якщо все ж виходили, то він був постійно в телефоні і казав, що занятий. Він взагалі мені мало уваги та часу приділяв, в останні місяці. Мене це страшенно бісило, але я не могла нічого зробити, бо думала, що кохаю його. Але якою дурепою я була, якщо дозволяла так ставитись до себе, думаючи, що він зміниться. В очах з'явилась волога. Аж тут заговорив Кевін.

-  Про що задумалась?

- Проте, що ти чудова компанія і з тобою весело. І за такий довгий час, я нарешті почуваю себе щасливою поряд з кимось. Мені добре з тобою. - Я усміхнулась.

- Джес... я побачила як на його обличчі виступає усмішка. Мені теж дуже добре з тобою. А ще я хочу тобі подякувати за цей день, він прекрасний. Дякую.

Він був зі мною щирим. Це видно було по його очах, які пильно дивились в мої і хотіли там щось побачити чи знайти.

- Кевіне, і я тобі дякую.

Я підійшла і обійняла його. Я знову відчула цей неймовірний аромат, який зберігся в моїй пам'яті. Тим часом, як Кевін носом закрився в моє волосся. Це було дуже мило і ... приємно. Ми ще так довго залишились стояти в обіймах одне одного.

- Джесі, що ми будемо робити завтра?

- А ти хочеш, щоб ми завтра побачились? Грайливо запитала я, досі залишаючись в його обіймах.

- А ти не хочеш? запитав Кевін і міцніше мене обійняв

- Ні, дуже хочу. Давай поїдемо завтра на шопінг. Мені потрібно плаття на випускний. Ти вже купив собі костюм?

- А ти мене дивуєш. Якщо чесно, я зовсім за це забув. Тому давай поїдемо. І ми маємо ще дещо зробити, якщо ти не забула.

- І що ж це? Запитала я, проте вже знала відповідь.

- Танець, наш з тобою танець, який має бути незабутнім.

Те як він сказав слово наш викликало в мене якесь дивне тепле відчуття. Я помітила його глибокий погляд, який від моїх очей спустився до моїх губ. Я ще не бачила його такого відкритого й щирого. Я розгубилась, проте залишалась впевнено стояти в його міцних обіймах, чогось чекаючи. А саме: нашого першого поцілунку. Він раптом нахилися до мене, так що між нами залишалось декілька міліметрів. Я закрила очі в очікувані, затамувавши подих. Я зрозуміла, що справді цього хочу, відчути його губи на свої губах, його тепло. Я чекала, але нічого не відбувалось, не розуміючи чому я розплющила очі і помітила, як він дивиться на мене, відчула, як його руки погладжували мою спину. Це було так приємно, що я, аж почала усміхатись. Але я була ображена, бо хотіла поцілунку, а він нічого не зробив, тому я насупилась.

- Він схилився до мого вуха і прошепотів:  Я не хочу, щоб ми поспішали, і не хочу тебе підганяти. Ти просила час і я тобі його даю. Я поцілую тебе тільки тоді, коли ти до цього будеш готова і  справді захочеш цього.

- Але я справді цього хочу, дуже хочу твого поцілунку.

- Знаю, але не зараз. Я теж цього дуже хочу, але не можу це зробити зараз. Я не зможу зупинитись тільки на поцілунку, Джес. Ти знаєш про мої почуття і це не просто симпатія. Тому я хочу, щоб ти чітко дала відповідь собі і мені, чи ти хочеш зі мною стосунків, а для цього потрібен час, тому не варто поспішати.

Я як почула його слова, готова була просто розплакатися, як маленька дитина. Мене це так розчулило. Я стояла і відчувала як в мене підкошуються ноги, якби він мене не тримав, я б просто впала. Я відчула як по моєму обличчі стікає сльозинка і вмить заявилась рука, яка її ніжно стерла.

- Сонце, що таке?

- Ні, все добре. Просто те, що ти сказав... Можеш відвезти мене додому, будь ласка.

Поки ми гуляли в парку і говорили вже стемніло.

- Гаразд, я відвезу тебе додому, але поговори зі мною. Що трапилось? Чому ти плачеш?

- Кевіне просто порівнюючи тебе і Тоні, то ти просто, зовсім інший. Ти особливий, неймовірний і не такий, як інші. Ти хлопець, який вміє поважати і чути. Мій колишній ніколи таким не був. Мені цього так бракувало, тому...

 Я відчула як сльози покотились по моєму обличчі. Я не хотіла цього, але не могла себе зупинити. Все було, як у тумані. Я просто схилила голову на його плече і присунулась ближче. Він намагався мене заспокоїти і лагідно погладжував по спині.