Епілог

Уряд додержав свого слова. Навіть після перемоги над темними, люди не відмовилися від того, щоби прийняти магів у ряди звичайних людей і не ставитися до них по-іншому.

Світлі допомогли людям відновити зруйновані будівлі й дороги. Тому через тиждень Лондон був у своєму колишньому вигляді. Через місяць усі світлі маги-учасники оборони Лондону і всієї країни були нагороджені срібними медалями Королеви за відвагу. Селін також представили до нагороди — жінка отримала хрест «За видатну хоробрість», так само як і Кірнан і ще деякі викладачі академії.

Талія ж отримала хрест Георга, за прояв громадянської мужності не тільки на полі битви, а й за те, що практично пожертвувала своїм життям, захищаючи представника влади. Дівчина спочатку відмовлялася від нагороди, але, піддавшись натиску друзів і Селін, також прибула до Букінгемського палацу для отримання срібного хреста. Талія нікому не зізналася, але коли королева чіпляла їй нагороду, всередині Талії все тремтіло. Вона була рада, що не підвела країну й людей, які живуть у ній. Про те, що вона, можливо, врятувала і весь світ, Талія воліла не думати, інакше починала боліти голова.

У Талії була довга розмова з її подругами. Стейсі, що дивилася на дівчину спочатку з-під насуплених брів, з ходом розповіді Талії змінювала вираз обличчя й під кінець просто-напросто розридалася. Талії, звісно, довелося показувати, як вона перетворюється на Фенікса, тому що Стейсі вимагала пояснити, навіщо вона під час їхньої останньої зустрічі вистрибнула у вікно.

Талія була рада, що може, нарешті, усе розповісти своїм друзям. Зберігати від них секрет було нестерпно важко. Тому ще один вантаж спав із душі дівчини. Талія дуже звеселила Еліс своєю розповіддю про те, як боялася задувати запалені дівчиною свічки на свій день народження. Ксена попросила Талію показати, що вона ще вміє. Талія довго думала, що могла б їм показати, — матеріалізовувати предмети вона поки не вміла, а це б дуже сподобалося її подругам. Але Талія вирішила обійтися малим і спочатку запалила над долонею маленьку вогняну кульку, а потім перемістилася до іншої кімнати, для ефектності клацнувши пальцями. Але цього можна було б і не робити — дівчата були в захваті вже від вогняної кулі. Що говорити вже про її перетворення на птаха.

Також у Талії з’явився час, щоб обміркувати все, що сталося під час нападу темних. Талію трохи лякало те, що вона не відчувала нічого щодо того, що практично своїми руками вбила людину. І нехай цією людиною була темна, Стражниця, яка мучила Талію без найменших докорів сумління, Талія думала, що мала б щось відчувати через її смерть. Вона дійсно відчувала тільки одне почуття, і це було почуття перемоги. Талія не бачила за собою провини, і ніякої жалості до Стражниці в душі дівчини не було. І хоч це могло здатися безсердечністю, Талія думала лише про те, що захищала сама себе.

Як просив її батько, вона стала героєм не тільки для інших, але і для самої себе. Ще рік тому вона й подумати про таке не могла, коли відмовлялася брати участь у чому-небудь пов’язаному з порятунком інших, що стане тим, ким не хотіла ставати. Нехай пробачать її любителі коміксів про Супермена й Чудо-жінку, але Талія відчувала себе супергероєм. Після боротьби з темними їй уже нічого не було страшно. Вона бачила створінь, які можуть прийти до людей тільки в жахливих снах. Вона билася з цими чудовиськами. І вона вийшла з цієї битви переможцем.

Шість років потому

Усі темні, завдяки нехай вимушеній, але все ж співпраці Жермена з Радою магів, були спіймані й поміщені до магічної в’язниці, звідки вони зможуть вибратися лише в труні. Усі книги, сувої, замітки, які мали хоч малу частину навчання з темної магії були знищені. Навіть попіл від них не залишили просто так, а стерли в дрібний пил і розвіяли над океаном. Якщо де-небудь були помічені хоч найменші ознаки використання заборонених заклинань, цих магів негайно заарештовували й піддавали ретельному допиту. Якщо заклинання було використано через дурість, мага відпускали, попередньо підчистивши йому пам’ять. Якщо ж було виявлено, що маг мав намір відновити темну магію, його поміщали до в’язниці. Але ніколи нікого не вбивали.

Світлі ж маги перестали ховатися під приховуючими чарами. Школи магії зайняли почесне місце в системі освіти, розширилися й тепер приймали дітей як звичайні школи, починаючи навчання з першого класу. Батьки, які раніше боялися осуду суспільства, більше не відмовлялися від своїх дітей. За короткий термін світ став трохи краще.

І люди відчували себе в безпеці.

Іноді, ночами, то тут, то там можна було почути пронизливий крик птиха. І люди знали — це Фенікс, нагладає за ними з висоти. І знали, що можна спати спокійно. Іноді, пароньки, які гуляли нічними вулицями, помічали на тлі темного неба червоне пір’я промайнувшого Фенікса, яке відображало світло нічного міста. Або ті, хто працює в темну частину доби, спостерігали за силуетом, що проносився на тлі яскравого місяця.

Фенікс вилітав майже щоночі, пильним оком оглядаючи мигаючі вулиці під ним. Такий був його обов’язок.

Такий був обов’язок Наглядачки.