Глава XIX

Талія підірвалася на ліжку, ніби її облили холодною водою. Навколо було темно, дівчина не одразу зрозуміла, де знаходиться. Побачивши, що вона сидить на ліжку і її більше не стягують ремені, дівчина згадала, як вибралася з в’язниці темних. Талія згадала, як обіймала мадам Бенуа і згадала обличчя Одіссея й містера О’Коннелла, на яких змішалася стурбованість і полегшення від того, що вони її знайшли.

Коли очі Талії звикли до темряви, дівчина розгледіла світло від нічника, що пробивалося через напіввідчинені двері. Талія зрозуміла, що знаходиться в палаті медпункту академії. Шалено посилене серцебиття Талії стало потроху заспокоюватися, й дівчина лягла назад на подушку, сильніше укутуючися в ковдру. Їй усе ще здавалося, що її тіло досі так і не відігрілося.

Знову розплющила очі Талія вже вранці. Сонце заливало кімнату яскравим світлом. Талії здалося, що вона не бачила цих променів цілу вічність. Талія піднесла до обличчя руки й не виявила на них слідів від ременів. Мабуть, поки вона була у відключці, міс Пфайфер її підлатала.

Талія ледь не розплакалася, коли знову відчула стискаюче відчуття в грудях. Вона так була рада відчути себе знову в безпеці, у теплі. Відчути себе знову вдома. Талії не терпілося встати й піти до Селін, знайти Кару й Одіссея, сказати їм як вона їх любить. Вона цілком могла загинути там, у тому богом забутому місці. Її могли вбити. І вона так би й не сказала таким рідним зараз для неї людям такі важливі слова.

Талія піднялася на ліжку і спустила ноги на підлогу. Поруч із тумбочкою виявилася пара теплих капців. Талія з насолодою засунула в них ноги й попрямувала до виходу з палати.

— Талія, дитинко, ти прокинулася, — защебетала міс Пфайфер, як тільки Талія вийшла з палати. Жінка підбігла до неї і взяла обличчя дівчини у свої руки. Вона заглянула в очі Талії, помацала сильними пальцями в неї за вухами. Потім схопила руку й послухала пульс.

— Ти була абсолютно виснажена, коли мадам Бенуа доставила тебе сюди. Що вони робили з тобою? — у голосі жінки були чутні нотки щирої турботи, від чого в носі в Талії защипало.

— Але головне — це все позаду, — міс Пфайфер не давала Талії і слова вставити. Жінка розвернулася, підійшла до однієї із шафок і дістала звідти згорток. Вона простягла його Талії й дівчина зрозуміла, що це її одяг. — Тримай, можеш переодягнутися і йти. Ти швидко відновлюєшся, зараз твій фізичний стан такий же, який був і раніше.

Талія подякувала жінку, розвернулася, щоби піти назад у палату й там переодягнутися. Перш ніж зачинити двері, Талія розчула як міс Пфайфер пробубніла собі під ніс:

— А от щодо психічного стану — я сумніваюся, що він такий же, який був і раніше.

Швидше за все, вона не думала, що Талія її почує, але Талія не просто розчула. Від цих слів її нутрощі стиснулися в тугий клубок. Талія похитала головою, ніби намагаючись прогнати непрошені думки зі своєї голови і вирішила подумати про це потім.

Талія йшла коридорами академії, а в голові спалахували окремі картинки, які так і залишилися в голові дівчини після того, як із нею «попрацювала» Стражниця. Погляд на вітраж із феніксом, який як і раніше пропускав сонячні промені, а головне — абсолютно цілий, трохи додав упевненості й заспокоїв Талію, але не до кінця. Насамперед Талія заглянула до Кари в кімнату, сподіваючись застати там дівчину. Але подругу вона там не знайшла. Серце чомусь болісно стислося. Але Талія відгородилася від поганих думок і вирішила пошукати в іншому місці. Напевно, Кара сидить у бібліотеці або в кабінеті зіллеварення. Або займається в класі цілительства. Але Талія обійшла всі ці місця, а подруги ніде не було. Їй взагалі майже ніхто не попався по дорозі. І Талія пішла в останнє місце, де могла бути її подруга.

Талія відчинила високі двері бойового залу й ледь встигла нахилитися, як над її головою пролетіла вогняна куля. Талія відчула легкий запах паленого волосся. Дівчина відразу піднесла руку до власного волосся, щоби переконатися, що воно все на місці.

— Талія! — почула дівчина зойк і побачила, як від студентів відокремилася та, кого вона шукала. Кара кинулася до подруги з усіх ніг і ледь не повалила Талію на підлогу.

Талія міцно обняла подругу у відповідь, утикаючись носом їй у плече. Талія подумки вилаялася, що весь день, з того моменту як прокинулася, їй хочеться плакати. Талія щосили намагалася стримуватися. А ось Кара навпаки дала волю своїм емоціям і схлипувала Талії у вухо. Нарешті, Кара відлипла від подруги й уважно придивилася до її обличчя, ніби хотіла щось прочитати в неї на лобі. Талія мимоволі відсторонилася від подруги, коли побачила її обличчя так близько. Перед очима відразу промайнуло кілька образів — ось Кара завалена уламками будівлі, а ось дивиться на Талію так, ніби в ній зібралося все те, що Кара ненавиділа всім своїм серцем. Але зараз зелені очі Кари були наповнені таким теплом і любов’ю, що Талія викинула з голови все те, що їй так намагалися навіяти, щоби зламати, і ще раз міцно притиснула до себе подругу.

Наступним до неї підійшов Одіссей, згрібаючи Талію у свої обійми. Талія притулилася до хлопця так міцно, що мало не зламала йому ребра. Але їй усього лише хотілося переконатися, що він справжній. Талія зрозуміла, що, нарешті, вона може зітхнути спокійно. Тепер, коли вона точно впевнена, що її друзі в порядку, що вони живі й що, як і раніше, люблять її.

— Як же я вас люблю. — Із широкою посмішкою на обличчі розглядала Талія своїх друзів. Одна сльоза все ж потекла по щоці, але Талія поспішно її змахнула.

— Ми теж тебе дуже любимо, — сказав Одіссей. Хлопець швидко відвернувся й Талія зрозуміла — самотня сльоза теж витекла з його ока.

— Добридень, Талія. — Кара відступила вбік і Талія побачила Селін. — З поверненням.

Талії хотілося і її обійняти, стиснути так міцно, як тільки могла. Але вона розуміла, що не може цього зробити в присутності інших студентів. Для Талії Селін була як мати, вона була її янголом-охоронцем, але інші цього не знали й могли зрозуміти все не так. Тому Талія тільки посміхнулася й кивнула. По губах Селін пробігла скороминуща посмішка і вона теж кивнула у відповідь.