Глава XIII

Талія проводила день за днем ​​в тренувальному залі. Вона з особливим завзяттям вчила все нове, затримуючись деколи до самої ночі, коли інші вже спали.

Але бойова магія була не єдиним, чим Талія зайнялася ретельніше. Вона вивчала цілительство й заговори, гербологію та Магію елементів. Просиджувала в бібліотеці вихідні дні безперервно, заучуючи. Освоювала захисну магію. Навіть левітацію й телекінез. Усе це виявилося настільки захоплюючим, що Талію стало за вуха складно відтягнути від книг.

Талія продовжила займатися із Селін і тренувати телепортацію. З кожним уроком у неї це виходило краще і краще. Вона могла вже переміститися до іншої кімнати, а то й зовсім за межі академії. Бенуа була сувора, не дозволяла Талії розслабитися ні на хвилину. Змушувала дівчину ухилятися від бойових ударів, переміщуючись у просторі, а не використовуючи захисну магію. Одного разу Талії вдалося навіть виникнути прямо позаду Селін і підняти жінку в повітря. Селін зашарілася й невдоволено бурчала щось про субординацію, але Талія бачила — жінка явно задоволена успіхами своєї студентки.

Але після зустрічі з Жерменом Талія остаточно втратила душевний спокій. Дівчина не могла спати, практично не їла. Її друзі дуже турбувалися, спостерігаючи за змінами в дівчині. Талія знову стала замкнутою й мало розмовляла, зарившись у книги й заклинання.

Найбільше Талію мучило те, що їй всюди ввижалися чорні очі глави «Кобри», що пронизують до самого єства. Їй ввижалася фігура Жермена, що причаїлася в тіні кута або за колоною. Чоловік переслідував її й кожен раз, коли Талії здавалося, що на неї дивляться чорні очі, вона здригалася, а руки вкривалися сиротами. Вона не знала, що її робити. Можливо, варто було б із кимось цим поділитися, але Талія не могла. Їй здавалося, що якщо вона розповість хоч комусь — тінь Жермена стане реальною і він накинеться на неї й роздере, немов хижий звір маленьку беззахисну пташку.

Від постійних тренувань і хвилювань Талія схудла і змарніла ще більше. Кара мало не слідком за нею ходила, умовляючи поїсти. Їй було боляче бачити подругу такою, але й дізнатися, в чому справа, їй ніяк не вдавалося. З Талії було складно витягнути хоч слово.

Наближалося Різдво. Академія була прикрашена за всіма канонами — посеред вестибюля встановили величезну ялинку, прикрашену яскравими блискучими кулями, зірками й іграшками. Усі перила були оповиті плющем і гостролистом, на всіх підвіконнях були розставлені свічки. У кутах стояли фігурки оленів. На каміні в кімнаті відпочинку розвісили шкарпетки. На всіх дверях висіли різдвяні вінки з ялинових гілочок і дзвіночки, які весело дзвеніли, варто комусь увійти або вийти. В академії буквально пахло Різдвом.

Усі відчували дух свята. Усі, крім Талії. Вона втратила рахунок дням і згадала про Різдво тільки коли мало не врізалася в ялинку. Сидячи ввечері у своїй кімнаті Талія намагалася згадати, коли святкувала Різдво нормально востаннє. Мати зазвичай вручала їй подарунок вранці, а потім йшла на зустрічі, залишивши Талію із сусідкою або відправивши до бабусі з дідусем. Талія згадала, що минулого року на Різдво Стейсі запросила її до себе додому, до своїх рідних. Талія посміхнулася. Ось це було краще Різдво в її житті. Їй подобалося спостерігати за сім’єю подруги й до неї вони дуже добре ставилися. Хоч Талія і веселилася в той день, але на душі все одно скребло як кішка лапою. Вона по-доброму заздрила Стейсі, що в неї така сім’я, якої в Талії ніколи не було.

Різдво академія святкувала яскраво і весело. Спочатку була святкова вечеря з індичкою, смаженою картоплею й пирогами з фруктами. Усе понаїдалися до відвалу, а потім вирушили до тренувального залу, який був спеціально прикрашений до свята й костюмованої вечірки. Кожен повинен був прийти якщо не в карнавальному костюмі, то обов’язково в карнавальній масці. Талія здивувалася, коли побачила хор академії, який виконав кілька різдвяних пісень перед тим, як діджей, якийсь хлопець зі студентів, не почав танці.

Біля стін залу стояли столи із солодощами й пуншем у великих чашах. І хоч Талія не хотіла йти і весь день старанно уникала друзів, щоби не зіпсувати їм свято своїм похмурим обличчям, напій трохи підняв настрій дівчини. Вона із задоволенням відзначила приємне тепло, що розлилося по тілу після стаканчика пуншу.

Гучна музика стукала в скронях, а напівтемрява змушував Талію мимоволі щулитися. Вона пильно вдивлялася в затемнені місця, краєм свідомості розуміючи, що в неї вже розвинулася параноя. Талія почухала обличчя, яке злегка надавило маскою, й повернулася до столу, щоби налити собі ще пуншу. І в цей момент до неї ззаду вирішила підкрастися Кара. Дівчина не знала як добре Талія відточила свої рефлекси за місяць невпинних тренувань.

Кара не встигла підійти дуже близько. До Талії залишалося якихось півметра, коли спина попільноволосої напружилася і вона різко розвернулася. Студенти, що стояли поблизу, прикрили роти долонями, коли Талія схопила Кару за горло, а її очі засвітилися зеленим.

Кара вхопилася за руку Талії, намагаючись прибрати зі своєї шиї її залізну хватку. Побачивши перелякані очі подруги, Талія різко прибрала руку і відскочила назад, зачіпаючи стіл. Чаша з пуншем хитнулася і впала, розливаючи вміст на підлогу. Кара різко втягнула ротом повітря і схопилася за шию, де все ще відчувала дотик холодних сильних пальців. Одіссей, що стояв неподалік, ледь не впустив склянку, дивлячись на сцену, що розгорнулася перед ним.

Талія відкривала й закривала рот, немов риба, викинута на берег, безпорадно оглядаючи натовп навколо. В очах защипало й Талія кинулася подалі із залу, подалі від цих поглядів, подалі від переляканих очей Кари.

Талія вибігла на вулицю і в обличчя їй полетіли сніжинки. На вулиці все навколо було білим і навіть вночі було видно. Талія підвела голову до неба, до блискучих зірок, вдихнула морозне повітря й по щоках її потекли гарячі сльози. Дівчина не хотіла плакати, намагалася стримуватися щосили. Але в неї нічого не вийшло.