Глава IV

Талія хвилювалася, коли готувалася доторкнутися до фенікса. Що якщо вона подумає про якесь місце випадково і там і опиниться? Що якщо вона подумає про Місяць? Ось зараз після цієї думки ставало все важче думати про щось інше, крім Місяця.

Але дівчина все-таки вирішила постаратися і уявити собі ... Що? Свою кімнату? Та Стейсі удар вхопить, якщо вона побачить, як її сусідка з'являється з нізвідки. На кухню? Тоді удар вхопить тих, хто може в цей момент там перебувати. Ванна відпадає з тієї ж причини. А далеко від гуртожитку з'являтися не хотілося б - ще топати довелося б до кімнати. Дівчина подумала і вирішила, що краще за все з'явиться в пральні гуртожитку. У суботу вранці там зазвичай нікого не буває. Так вона і зробила. Заплющила очі й уявила перед внутрішнім поглядом трохи обшарпану підвальну кімнату з десятком пральних машин. Дівчина відчула себе знову недобре і зрозуміла, що все вийшло. Ніхто не кричав, отже, вона ні на кого не натрапила. Хоча, може, хтось зараз лежить акуратною купкою в глибокій непритомності ....

Талія обережно розплющила спочатку одне око, потім друге. Вона була в своїй пральні (спасибі богу) і зовсім одна (ще раз спасибі). Тільки прибувши додому, Талія зрозуміла, що не запитала - як їй повернутися назад. Вона навіть номер телефону Селін не взяла. Хоча Талія засумнівалася, що у тієї взагалі є телефон. І тут Талія, за звичкою засунувши руки в кишені джинсів, намацала в одній з них знайому картку. Вона її витягла і навіть не здивувалася, побачивши чорну візитку з відтиском фенікса. Вона хмикнула, усміхнулася і здивувалася продуманості цих магів.

На годиннику було майже десять, коли Талія увійшла до кімнати. Сусідка, тільки, мабуть, прокинувшись, сиділа на ліжку з телефоном в руках, загорнувшись у ковдру. Вона підняла на Талію здивовані сонні очі.

- Ти що, в таку рань вже одягнена кудись бігала? Зазвичай тебе в суботу раніше одинадцяти не підняти, - Стейсі позіхнула, явно показуючи, що вона і сама не проти поспати ще.

- Та так, були деякі справи, - ухильно відповіла Талія. Вона підійшла до столу і вперлася руками в спинку стільця. Вона постояла так якийсь час, опустивши голову, а потім повернулася обличчям до Стейсі і вимовила: - Я їду.

- Куди? Додому? - Стейсі потерла очі, відкладаючи телефон в сторону.

- Ні, не додому. Я забираю документи з універу і їду назавжди.

Стейсі тут же стрепенулася, сонливість як рукою зняло. Вона встала з ліжка і підійшла ближче до Талії. В її блакитних очах читалося нерозуміння. Волосся, що зі сну стирчало в різні боки, мимоволі викликало у Талії посмішку.

- В якому сенсі «назавжди»? Куди? Навіщо?

- Пам'ятаєш, ми з тобою говорили про можливості, зміни в житті? - Талія дочекалася, поки Стейсі кивнула, і продовжила: - Ось я й вирішила скористатися твоєю порадою і цією можливістю. Куди я їду - сказати не можу, мені це заборонено. Але я буду приїжджати. Це недалеко, тож, як тільки я тобі знадоблюся, - тільки поклич.

- Тож, ти мене кидаєш? Кидаєш тут зовсім саму? - Талія зрозуміла, що Стейсі була на межі сліз. Її взагалі можна було легко пробити на сльозу, тому зараз це було не дивно.

Талія повернулася всім корпусом до Стейсі і поклала руки їй на плечі, дивлячись зверху вниз через різницю в зрості.

- По-перше, я тебе не кидаю, я все ще твій друг. А, по-друге, ти не сама, у тебе є Ксена й Ліна, вони завжди будуть поруч.

Ксена й Ліна вчилися разом з дівчатами, і з самого початку вони вчотирьох стали подругами. Вони всюди ходили разом і їх навіть почали називати Фантастичною четвіркою. Кожна виконувала свою функцію: Ліна була вродою й елегантністю їхньої групи, Ксена - розумом і розсудливістю, Стейсі - честю та совістю, а Талія - ​​креативністю й гумором. Всі разом вони доповнювали одна одну й створювали єдине ціле. І тепер Талія відривалася від своєї маленької спільноти. Вона залишала їх без важливої складової, і їй самій це було до дідька боляче.

- Ти обіцяєш, що будеш до нас приїжджати? - схлипнула Стейсі. Ще трохи і сльози покотяться по щоках.

- Обіцяю, - кивнула Талія і притягнула Стейсі в свої обійми.

У понеділок Талія забрала документи з університету. Довелося довго пояснювати, що вона зрозуміла, економіка - не її життєвий шлях. Так само довелося написати заяви, побігати по всій будівлі, щоб отримати кілька підписів, і впоралася вона з усім остаточно тільки через кілька годин. Секретар в деканаті віддавала їй документи з дуже незадоволеним і засуджуючим виглядом, але Талії було однаково. Вона була вільною, а вже сьогодні ввечері опиниться зовсім в іншому місці.

Усі подруги, як і очікувалося, були шоковані тим, що Талія їде і все намагалися дізнатися, куди ж саме. Але Талія була непохитна. Вона сказала тільки, що буде займатися тим, до чого була готова з самого свого народження. Цим поясненням вона тільки ще більше спантеличила дівчат, ніж раніше. Вони в останній раз разом випили кави в їдальні. Там же Талія зустріла Еліс. Нова знайома пообіцяла доглянути за трійцею, що залишилася. Вона посміхалася Талії, коли та казала, що ніколи не любила точні науки і навіть жартома відповіла «Зрозуміло, чому тобі так це все не давалося». Але за широкою посмішкою рудоволосої ховалася біль. Вона тільки-тільки привернулася до Талії і не хотіла з нею розлучатися. Але Талія і їй пообіцяла, що варто їй тільки покликати, як вона тут же буде поруч. Еліс не стала допитуватися, чому все сталося так різко, адже бачила, як Талії самій було складно посміхатися і запевняти, що вони всі будуть бачитися.

Талія залишила подруг в універі, а сама повернулася в гуртожиток, щоб зібрати речі. Вона була готова якраз тоді, коли Стейсі повернулася додому. Вони ще раз на прощання обійнялися і Талія зі своїми валізами вийшла з кімнати. Стейсі хотіла було їй допомогти, але Талія запевнила її, що впорається сама, та їй до того ж допоможуть. Ще раз помахавши рукою, Талія зачинила за собою двері, опиняючись в коридорі. Дівчина озирнулася, чи немає кого поблизу, і запалила картку, стискаючи в іншій руці ручки валіз. Не встигла вона моргнути, як опинилася у вестибюлі школи. Здавалося, що люди, які проходять повз, навіть не звернули на неї уваги. Талію знову занудило. «Коли ж я там вже, нарешті, звикну?».