Глава II

- Що це у тебе таке? - поцікавилася сусідка Талії, яка вже півгодини спостерігала як її подруга крутить в руках чорну картку, сидячи на ліжку.

- Це? - Талія навіть голови не підняла. - Та так, дурниця всяка.

Дівчина відкинула картку кудись на стіл і підігнула під себе ноги, обіймаючи їх руками і впираючись підборіддям у коліна. Вона глянула на сусідку і побачила, як та уважно на неї дивиться своїми великими блакитними очима.

Дівчину звали Стейсі, вона вчилася разом з Талією, тому жити разом їм було дуже зручно: разом йшли на пари, разом поверталися, разом робили домашнє завдання і сварилися на викладачів, які занадто багато від них хочуть. Стейсі була невеликого зросту, ледь діставала Талії до плеча, але струнка, адже щовечора виходила на пробіжку. Стейсі мала світле волосся до плечей і миле добре обличчя. Талія ніколи не бачила, щоб Стейсі лаялася або кричала. Здавалося, для неї це було протиприродно. А ще Стейсі дуже дбала про Талію. Вона знала про її стосунки з матір'ю і оточувала теплом і турботою, як тільки могла. Ось і зараз вона стривожено дивилася на Талію.

- Ти якась не така останнім часом. Щось на навчанні? Я можу допомогти?

- Ні, - відповіла Талія, але тут же продовжила, тому що зрозуміла - її однозначна відповідь не задовольнила Стейсі. - Це не пов'язано з навчанням. І ти тут навряд чи зможеш допомогти. Хіба що…

Стейсі забралася до Талії на ліжко і, повернувшись до неї обличчям, готова була все вислухати. Талія деякий час подумала, закусивши губу, а потім заговорила, завуальовано викладаючи свою проблему.

- Що б ти зробила, якби у тебе з'явилася можливість змінити своє життя? Наприклад, переїхати в інше місто чи країну, або почати вчитися в новому місці? Може навіть приносити допомогу суспільству. Але ці зміни можуть бути складними, важкими, можуть змінити твоє життя як в кращий, так і в гірший бік. Тобто там цілковита невідомість, що буде завтра. Ти б скористалася цією можливістю?

Стейсі задумалася і Талія спостерігала за розумовим процесом, що відбився на рожевощокому обличчі. Нарешті, мабуть зваживши все про себе, Стейсі заговорила:

- Думаю, я б скористалася. Ми кожен день живемо практично в невідомості. Я от не знаю, чи отримаю завтра хорошу оцінку з економіки, щоб у мене був допуск до іспиту. А якщо я не отримаю цю оцінку і не складу іспит, мене відрахують, і тоді я буду в бідності бродити по світу.

Промова Стейсі змусила Талію посміхнутися. Вона знала, що дівчина перебільшує, і що її, звичайно ж не відрахують, та й оцінку вона отримає хорошу, адже була майже кращою в їх групі. Але Талія розуміла, до чого вона вела цим прикладом.

- Ми кожен день чимось ризикуємо. Так чому б не ризикнути все змінити? Нехай навіть потім буде розчарування, буде боляче, зате ти спробувала. А інакше будеш картати себе до кінця днів своїх, що не спробувала. Раптом вигоріло б? Не знаю, що там у тебе за можливість, але моя порада - хапайся за те, що дають. Але це особисто моя думка, а ти роби, як тобі підказує твоє серце.

Стейсі поплескала її по коліну і встала з ліжка, збираючись робити домашку. Талія дивилася на неї, але думками була десь інде.

За два тижні до свого повноліття, Талія поверталася пізно ввечері додому. Їй довелося просидіти в бібліотеці купу часу, намагаючись знайти потрібну інформацію для проекту. Цей їх викладач з історії терпіти не міг тих, хто користується інтернетом. Тому всі його студенти сидять в бібліотеках в спробі відшукати щось потрібне і актуальне в старих запилених книгах. А цьому старому не лінь було відвідувати бібліотеку і перевіряти в журналі, чи приходили його студенти за книгами. Талія терпіти його не могла.

На вулиці була вже практично повна темрява і почали запалюватися ліхтарі. Талія йшла, занурена в свої думки, як до її слуху долетіли якісь незрозумілі звуки. Вона зупинилася і зрозуміла, що звуки йдуть з підворіття. Вона завагалася. Якщо там комусь потрібна допомога, то напевно варто допомогти. Але це може обернутися проти самої Талії, адже у неї навіть перцевого балончика з собою не було. А якщо там якась купка наркоманів чи алкашів? Навряд чи вони зрадіють її «героїчній» появі. Але тут Талія чітко почула слово «Допоможіть», хоча до кінця його не вимовили. Здавалося, тому, хто кричав, затиснули рота. Талія нерішуче потупцювала на місці, озираючись на всі боки. Як на зло, навколо не було ні душі. Але ж вона не герой. Як вона може врятувати когось? Потрібно викликати поліцію, промайнуло в голові дівчини. Вона набрала 9-1-1 і, швидко назвавши адресу, кинула трубку, запхавши телефон в кишеню джинсів. Вона кілька разів вдихнула-видихнула і кинулася в підворіття. Хоч там було темно, але, через свої здібності до магії, Талія досить добре бачила в темряві. Минувши кілька сміттєвих баків, Талія побачила двох великих чоловіків, які схилилися над кимось, бридко сміючись. Талія змогла розглянути за ними дівчину, яка намагалася вирватися, але у неї це мало виходило. Один з чоловіків загарчав, піднімаючись на ноги з колін:

- Вона вкусила мене!

Дзвінкий звук ляпаса, який прозвучав після цих слів, вирвав Талію із заціпеніння. Вона гукнула чоловіків, і ті одночасно повернулись до неї. Один з них, якого вкусили, усміхнувся й сказав противним голосом:

- Дивіться, до нас ще одна пташка залетіла. Зараз ми і її спіймаємо в свої тенета.

Поки другий тримав дівчину, що лежала на землі і не залишала спроб вирватися, мужик почав наближатися до Талії. Коли він був зовсім близько і майже дотягнувся до неї своїми величезними лапами, Талія змахнула руками, вкладаючи в цей жест всю свою злість, і чоловік полетів в сторону, гучно б'ючись об сміттєвий бак. Удар був таким сильним, що грабіжник знепритомнів і сповз на землю безформним мішком.

Другий, озирнувшись на шум, кинув свою жертву і метнувся до Талії. Вона побачила, як блиснуло лезо ножа, і вдруге швидко підняла руки. Але нічого не сталося. Серце Талії, що й так билося з величезною швидкістю, пропустило удар, а потім забилося ще сильніше, погрожуючи проломити грудну клітку. Магія підвела її. Талія розгубилася і тільки рефлекси, набуті на численних заняттях з вільної боротьби, врятували її від розрізаного горла. Дівчина відхилилася назад і відчула тільки, як лезо все ж сковзнуло по її щоці. Вона вже хотіла було напасти на чоловіка, може вдалося б вихопити у нього ніж, як пролунав глухий удар і мужик впав на землю біля ніг Талії. За ним, з розширеними від жаху і адреналіну в крові очима, стояла дівчина. В руках у неї була чи то труба, чи то палиця, якою вона й огріла грабіжника по голові. Вона стояла з піднятою в руках зброєю, але вже через секунду впустила її і, пробігши повз застиглої Талії, завернула за ріг і зникла. Талія, почувши віддалений звук поліцейської сирени, теж кинулася бігти. Вона не хотіла зв'язуватися з поліцією і пояснювати яким чином вклала двох громил, а потім ще й свідчення давати.