63.

Джон Брейн упевненою ходою валив до ошелешеного Будимира. За ним дебелий молодик віз на інвалідному візку дівчинку. Вона була гарна, як писанка. Семи рочків, певно, ще не мала…

— Не бачу радості! — вигукнув Джон свою традиційну знущалку. Глипнув на Нейрона. — Навіщо ти його пов’язав, Будимире?.. Щоб не з’їв усіх чебуреків?.. — зареготав. Від власної величчі Джон аж піднісся — ходив на носках. Нічого, зараз приземлиться…

Будимир, замість відповісти, кинувся до кабінки.

— Допоможи краще витягнути дівчину… — промимрив.

— Нашому донорові зле? — запитав Джон, не криючись ні перед Гордієм, ні перед Нейроном. Але допоміг компаньйонові витягти сплячу довгоногу красуню і вкласти на медичну кушетку. — Шикарний донор. Не маю слів, — прицмокнув.

— Не ваш донор, а мій! — випнув груди Гордій. — І вона вже не донор. Вона вже те, що від донора зосталось… Вона цілковито моя!..

Джон своїм вказівним пальцем тикнув у випнуті груди Гордія.

— Не будь таким самовпевненим, друже… Може, ти чув, що людина планує, а Бог руйнує?..

— Тобто?..

— Тобто, ти телепень… — Брейн вийняв з кишені маленьку деталь. — Ти знаєш, що це таке?

— Ні.

— Це капсула передачі енергії. Вона встромляється тут… — Він підійшов до машини, відчинив дверці і акуратно в єдине порожнє місце вмонтував деталь. — Ось, — реготнув, — тепер порядок. Машинка готова до роботи!..

Гордіїв рум’янець спопелів.

— Але система працювала!.. І я відчуваю!.. Сильний я, чуєш? — бив себе в груди Сурма.

— Так, друже. Система без цієї штучки працює. Однак у тестовому режимі. Тобто, пояснюю для особливо обдарованих: машина без капсули передачі енергії працює без передачі енергії… Тому, як я вже наголошував, це миле створіння, що спить на кушетці, — донор…

Гордій Сурма умить став ніяким. Вибух стався у його голові і все там попсував. Він шкріб лисину, наче там мало бути волосся, і залишав на ній червоні пасма. Не вірив, що його обдурили, як дітвака.

— Це розіграш... — забелькотів.

— «Все може бути під небом голубим», юначе… — мовив Джон лишень декілька хвилин тому щасливими словами Гордія. — А тепер відійди. Можеш мучитися збоку. Бо мені треба вирішити вкрай важливі питання зі своїм вірним партнером Будимиром… — Брейн обернувся до дебелого молодика. — Подивись за цим романтиком, Якове, — попросив, кивнувши у бік Гордія.

Яків, з ведмежими плечима, головою бугая і кулачищами коваля, не відходячи від інвалідного візка з дівчинкою, покірно схилив голову. Це означало — без проблем…