50.

— Ти гнида! — випалила Жадана, коли збоченець-викрадач з’явився в дзеркальній кімнаті.

Він застиг у дверях ошелешений. На цей раз був у білій сорочці, легких білих полотняних штанях і… босий. З-під штанів на Жадану з жахом дивилися жуки-гнойовики, розмножуючись у дзеркалах.

— Не зрозумів… — промимрив маніяк. Скоріше, для годиться, ніж для бажання дізнатися, чого ж ця нахабна полонянка обзивається.

— Що тут розуміти? Ти — Наум Гнида! Я тебе впізнала, залицяльнику! — Жадана націлилася на викрадача вказівним пальцем. Наче чарівною паличкою-павуком, з якої мала вистрелити цівка енергії і паралізувати жертву. Чоловік і направду закляк. — Тепер я буду запитувати! — вигукнула Жадана. — І ти мені поясниш конкретно: що я тут роблю?..

Викритий Наум Гнида нервово здер з себе перуку.

— Так краще? — визвірився.

— Принаймні гнида отримала справжнє обличчя!.. — глузувала дівчина.

— Я би тобі, пантеро, порадив вибирати більш ввічливі слівця, бо я вже давно не той невпевнений юнак, що хотів пом’яти твої звабливі сідниці… В туалет хочеш? — раптом запитав.

— Не хочу! — вибухнула Жадана.

— То тримай. Зрештою, сечовий міхур твій… Тобі ним і розпоряджатися…

— Мозок теж мій!

— А ось про мозок ми поговоримо детальніше, коли я трохи розслаблюсь…

Гнида вийшов. Не було його півгодини. А потім з’явився він — і зовсім не він… В тіло Наума наче поселилася нова особистість. Блиск з Наумових очей не зник, ні. Але з маніакально-зверхнього він перетворився у задумливо-вибуховий. Очі його відсвічували журбою і радістю одночасно. І вже не лякали. Навіть пожаліти їх хотілося…

Наум постягував у кімнату гори барабанів і тарілок. По кутах розмістив колонки. Приволік журнального столика. Поставив на нього комп’ютер. Підключив комп’ютера до колонок і до справжнісінької барабанної установки!.. Таку можна побачити хіба що на шикарних концертах…

Жадана мовчала. Чесно кажучи, було цікаво. Ще цікавіше їй стало, коли Наум всівся на стілець і почав барабанити! Дзеркальна кімната затріпотіла від барабанних ритмів. Наум Гнида був справжнім віртуозом! Геніальним!

Наум замовк ледь не за годину. З нього лився піт. Кімната ще довго вібрувала барабанними звуками…

Незабудка не могла приховати спантеличення. Воно вискакувало з кожного дзеркала.

— Якщо ти хотів справити на мене враження, тобі вдалося... — нарешті  порушила мовчанку Жадана. — Барабанщик ти хоч куди! Хвалю! Молодець!

Наум утерся рушником, якого завбачливо притягнув з собою перед «концертом». Досвід барабанити до змору мав точно. 

— Я не справляв на тебе враження. Я розслаблявся. Знімав нервову напругу. Тільки так можу… Більше ніякі техніки не допомагають… — відрубав Гнида.

— Ти можеш своїм вмінням заробляти величезні гроші!..

— Мені не потрібні гроші! Мені потрібен мозок! — Наум вийшов з кімнати, не замикаючи її на ключ.

«Все-таки він маніяк, — подумала Жадана. — Або божевільний… А радше — божевільний маніяк!»

Повернувся Наум у ванному халаті, викупаний.

Жадана його сполоскала спітнілим поглядом.

— Мені теж треба помитися! — попросила. Вже не нападала на нього. Віртуозне барабанення Гниди, здавалося, розслабило і її.

— Зараз… — дівчина не встигла кліпнути, як відчула укол у плече. Гнида тримав шприца. — Все нормально, — мовив. — Це «сироватка слухняності». Маєш довгі ноги. Знаю, як ними вмієш розкидати… — Наум зняв з дівчини наручники і показав, де ванна. Тепер він був спокійний, що пантера не наробить дурниць.