Різак чекав Жадану біля лікарні. Сидів на сходах, наче студент-неформал, якому по-цимбалах, що про нього думають.
— Зажди, дитинко, — спинив задуману Незабудку. Вона вже проминула дивного діда на сходах, аж раптом в її мозку завібрував образ професора. Якби не «дитинко», дівчина професора пропустила би. Її те «дитинко» просто заворожувало. Горда пантера всеньке життя хотіла тата, який зник у невідомому напрямку ще тоді, коли вона не народилася... В сивому лікареві вона його відчувала.
— Жду… — всміхнулася. Повернулася, підстелила собі рюкзак, сіла на сходи поруч з лікарем.
— Маю до тебе не то прохання, не то волання… — Професор почувався юнаком на першому побаченні. — Обіцяв тобі не зашкодити, але те, що хочу… небезпечно для тебе, дитинко… Навіть не знаю… Старий баран… Хоче правди, а може погубити ангела… Що я маю робити?.. — топився в очах Незабудки.
— Кажіть, — підігнала ескулапа дівчина.
— Дозволь мені поспілкуватися з наглядачами… Печуть вони мене, як рани… Переконаний, що Будимир знатиме. Але…
— Мені й так гаплик, тату… Тобто Якиме Архиповичу… — поправилася. «Як те «тато» у неї вирвалося?» — Тому… — Професор задоволено вдав, що «тата» не помітив.
— Розумієш, гаплик — то в останню чергу. Проте він — висить… Я думаю, як його з тебе зняти…
— Бог зніме…
— Так то воно так… Але не так… Я можу на тебе накликати біду…
— Якиме Архиповичу, кличте. Тільки щоб я померла чистою… Немає значення, коли…
— Ти, дитинко, свята…
— Якби ж то…
— Переконаний, що Будимир знатиме… Може, навіть нашу розмову теперішню чує... Я тут роздобув деяку інформацію... Словом, шок — це пелюсток в безвітря порівняно з тим, що в мене отут робиться… — професор постукав собі кулаком у груди… — Так що ти скоріш за все матимеш проблеми…
— Нехай… — Жадана нічого більше не хотіла говорити. Бо вона спішила додому. Тому що вирішила приготувати Іванові його улюбленого зеленого борщу. Вперше в житті. Адже крім посмажити картоплю, вона ще вміла відкривати консерви. Ножем… А тут Яким Архипович зі своїми апокаліпсисами… Та хто такий той дядько для вічності? Пилинка…
Зараз борщ для вічності має значення…