У когось ще є шанс

— Якась дурня. Хто погодиться працювати на безлюдному острові? Навряд чи платять за це багато... І пропозиція закінчується вже завтра. Тому мені треба зосередитись на важливішому: купити ствол, надіслати листа Джулії — і прострелити собі мозок, якщо він ще залишився.

Девід попрямував до збройного магазину, що на сусідній вулиці. Та не встиг він відчинити двері, як йому загородила дорогу знайома жінка.

— Дивись, куди преш, йолопе! Ой, це ви, Девіде? Я вас і не впізнала! Скільки часу ми не бачилися, хоч і сусіди. І дружини вашої давно не видно… У вас усе добре? Я сьогодні вранці бачила якийсь фургон на вашому подвір’ї. Ви переїжджаєте?

— Міс Л., радий вас бачити… (ще цього бракувало). Так, усе добре. Дружина поїхала до своєї мами, вона хворіє. Фургон, кажете? А, так — це вантажна компанія, вирішив зробити ремонт. Вибачте, я поспішаю. На все добре.

— А ви теж вирішили озброїтись? Це хороша ідея. Ви читали новини, Девіде? У місті орудують злочинці, які викрадають людей на органи! Минулого тижня одного чоловіка викрали на автобусній зупинці, коли він повертався додому. А наступного ранку його знайшли на іншому кінці міста зі шрамом. Після обстеження з’ясувалось, що йому вирізали нирку! Це жах! Поліція, звісно, має свою версію… Але я думаю, вони заодно з тією бандою. Можливо, це взагалі міжнародна мережа торгівлі органами. Нікому не можна довіряти в наш час!  Мій чоловік, царство йому небесне, ще за життя підозрював, що це все почалося ще десять років тому. Він тоді працював у муніципалітеті і щось знав, я впевнена. Він мені казав: "Ліліє, щось у місті нечисто, дуже нечисто…"
(Вона зітхнула і на мить замовкла, дивлячись у порожнечу.)
— Він був розумний чоловік. Не те що теперішні... От і дожився — спочатку попереджав, а потім раптом помер від “серцевого нападу”. А в морзі навіть не дали подивитися на тіло як слід… Я вважаю, вони й його прибрали.

— Так, звичайно, міс Л... Але мені зараз не дуже зручно розмовляти. Був радий зустрічі.
(Стара маразматичка… Уже два роки, як поховали її "мужчинчика", а вона все патякає, ніби він досі живий. Хочеться вже хоча б через це прострелити собі голову…)

Та тільки Девід зібрався зайти до магазину, як знову помітив те саме оголошення:

"Вакансія наглядача маяка на безлюдному острові. Оплата — 100 000 фунтів стерлінгів за місяць.
Усім необхідним забезпечуємо. Житло та харчування надається. За деталями звертайтесь за телефоном 40-78-689.
Пропозиція діє лише до 22 квітня включно."

— Знову це оголошення… 100 тисяч фунтів за те, щоб просто побути на маяку? Якби хтось сказав мені це — не повірив би. Які ж тоді вимоги до кандидатів, якщо вони стільки платять?

Девід подумав, що один день нічого не змінить. Якщо не візьмуть — значить, це знак. Прострелити собі довбешку і закінчити з цим раз і назавжди.

Так і зроблю.

Він зателефонував за вказаним номером. На лінії — тиха класична музика.

— Доброго дня, ви зателефонували у відділ кадрів компанії "Атлантік Воч", мене звати Амалія. Чим можу допомогти?

— Е-гм… Так, доброго дня. Мене цікавить вакансія наглядача маяка. Тільки-що побачив оголошення. Ця вакансія ще актуальна?

— Як вас звати, сер?

— О, так, звісно. Девід. Девід Джонс.

— Так, вакансія ще актуальна. Ви хочете, щоб я внесла вас до списку кандидатів?

— Хотілося б… А коли і де проходить співбесіда? Це займе багато часу?

— Співбесіда відбувається в головному офісі компанії на Трансатлант-Стріт. Вам потрібно принести документи, водійські права та медичну страховку.
Оскільки вже є кілька кандидатів, вам, можливо, доведеться чекати 2–3 години. Чи дійсна у вас медична страховка? Якщо ні — компанія надає послуги страхування.

— Так, у мене ще дійсна — до кінця року. 2–3 години… Слухайте, в мене зовсім немає досвіду в подібному. Я взагалі до сьогодні не знав, що така професія існує. Як ви думаєте, в мене є шанс?

— Усі деталі повідомить головний рекрутер. Я вас внесла до списку кандидатів. Співбесіда сьогодні о 19:00. Вам зручно?

— Так.

— Чудово. Удачі вам і гарного дня!

— Дякую, і вам.

(Хотілось би пошвидше з цим покінчити… Вона так і не відповіла на запитання. Тупа курва. Співбесіда о сьомій вечора? Вони там до якої працюють? Сумніваюсь, що мене взагалі допустять до тієї супер-пупер компанії...)

Девід глянув на годинник — 12:00. Ще повно часу. Чим би зайнятись?

Він засунув руку в кишеню й витягнув листа, адресованого Джулії — його колишній. Він справді її кохав. Але хто захоче бути з таким недоумком, як він? Це був прощальний лист — сповідь. Він просив вибачення за те, що не цінував її, за те, що приходив додому п’яним, за те, що піднімав на неї руку.

Усе пішло шкереберть. А почалося — з конференції…