Частина 1. Коли все йде до біса

Наступного дня, прокинувшись від дзвінка у двері, Девід, тримаючись за голову і прихопивши банку пива, попрямував до входу.

— Зараз, бляха, лише сьома ранку... Хто міг припертись? Голова розколюється, в цьому домі навіть аспірину немає. Добре, хоч пиво залишилося з учора.

— Відкривайте, містере Джонс, ми знаємо, що ви вдома!

Відчинивши двері, Девід одразу помітив фургон, припаркований просто на його газоні.

— Ви ще хто такі? Я нікого не чекав. Чому ваш фургон стоїть у мене під вікнами? Послухайте, у мене похмілля. Давайте іншим разом.

Один із чоловіків передав Девіду документи:

— Добрий ранок, містере Джонс. Ознайомтесь: згідно з договором, ваш будинок від сьогодні переходить у власність банку "Юнайтед Інвест" через непогашену позику.

— Це що, жарт? Я ж надсилав листа — просив трохи часу, обіцяв, що через місяць виплачу всю суму з відсотками. Я отримаю спадок!

(Насправді ніякого спадку не було — Девід просто тягнув час.)

— Ми отримали ваш лист, проте перевірили інформацію. У вас немає родичів, окрім тітки з Оклахоми. Ми з нею зв’язалися — вона не має наміру передавати вам спадок.

— Ах, стара маразматичка… Вона ще перепише свій дім тим шахраям зі Свідків Єгови. Ви це вважаєте справедливим? Ай, дайте хоча б речі зібрати.

— Звичайно. Ми почекаємо.

Девід зачинив двері, сів на диван і поглянув на свій гаманець — 40 фунтів стерлінгів.

— На сусідній вулиці, у збройовому магазині, минулого тижня я бачив револьвер зі знижкою — за 35. Надіюся, його ще не купили…

— Можете заходити, я вже забрав усе необхідне.

— Ви впевнені, що взяли все? — здивовано запитав працівник банку.

— Так, усе.
(Він узяв лише сигарети, гроші та лист для Джулії, який написав ще вчора.)

— Гаразд, тоді підпишіться ось тут. Повідомляємо, що ваш автомобіль також переходить у власність банку "Юнайтед".

— Ви хочете забрати у мене мій Форд Мустанг 69-го року? У вас є серце? Ви знаєте, скільки грошей я вклав у цю машину? Це ж усе, що в мене залишилось!

— Але ж, сер, згідно з договором на видачу позики у нашому банку...
(Працівник витягнув договір, який налічував понад сорок сторінок.)
— Ваш автомобіль Форд Мустанг 1969 року випуску та дім на вулиці Сент-Лоуренс, 45, переходять у власність банку. Ось, бачите ваш підпис під цим пунктом?

— Ви що, думаєте, я читав усе це? Ви мені підсунули цей договір на бозна-скільки сторінок! Мені ніхто не повідомляв, що мій Мустанг також заберуть! Це просто крадіжка!

— Нічим не можу зарадити. Я лише виконую свою роботу. Ви можете звернутись на гарячу лінію нашого банку. Можу дати телефон, якщо забажаєте.

— Якось обійдусь…

Девід махнув рукою і кинув ключі від свого Форд Мустанг 1969 року випуску.

Перш ніж попрямувати до збройового магазину, він вирішив зазирнути у свою поштову скриньку. Серед незліченних листів від банку та реклами його увагу привернуло яскраво-червоне оголошення:

"Вакансія наглядача маяка на острові Сент-Джорджія. Усім необхідним забезпечуємо. Житло та харчування надається. За деталями звертайтесь за телефоном 40-78-689. Пропозиція діє лише до 22 квітня включно…"