Розділ 82. Що таке якість

Весна на СТО «ПРОФІ» завжди приносила з собою метушню. Машини, які взимку ще якось доживали на старих деталях і з латками на кузові, тепер вимагали «косметики» та ґрунтовного лікування. Хтось міняв гуму, хтось хотів полірування, а хтось шукав нове життя для свого старенького авто. Гуркіт пневмопістолетів, запах свіжої кави з автомата і жарти майстрів змішувались у такий коктейль, що клієнти часом заходили не тільки на ремонт, а й «подихати атмосферою».

Та саме цього понеділка на подвір’я заїхав клієнт, якого всі запам’ятали надовго. З-за керма білого Ford Transit вийшов високий, підтягнутий чоловік років сорока п’яти. Його кроки були рішучі, погляд — пронизливий, а голос — гучний і самовпевнений.

— Майстри! — гукнув він, так, що навіть Григорій, який у боксі піднімав «Шкоду», виглянув, витираючи руки. — Давайте-но зробіть, щоб моя бджілка була краща за всіх!

— Бджілка? — перепитав хтось із хлопців.

— Ось вона, моя красуня, — чоловік ніжно поплескав по капоту транзита. — Хоч і з роками, та вірна, як пес. А тепер хочу, щоб сяяла!

На передньому бампері справді красувались дві тріщини, ніби дрібні зморшки на обличчі старої акторки. Машина була доглянута, видно — господар не шкодував ні грошей, ні уваги.

— Ну, тут не проблема, — спокійно озвався Вітя, що саме проходив повз. — Пластик спаяти, шліфануть, підфарбувати — і за триста гривень буде як нова.

Чоловік, якого звали Валентин, різко зупинився й зміряв Вітю поглядом.

— За триста? Ти мені що, лейкопластир пропонуєш на обличчя моїй бджілці наклеїти? — його голос лунав так, наче він виступав зі сцени. — Я хочу новий бампер! Ніяких «склеїти-шліфануть». Все має бути найвищого ґатунку.

Майстри переглянулись. Хтось тихенько свиснув. Такі клієнти траплялися рідко — не через гроші, а через принципи.

— Як скажеш, — знизав плечима Вітя. — Новий, то новий.

Новенький китайський бампер знайшли швидко: у магазині поруч він коштував 1800 гривень, плюс 500 за встановлення. За годину білий «транзит» уже сяяв новим блискучим обличчям.

Та Валентин довго не радів. Коли він підійшов розглянути результат, його очі спалахнули.

— Що це таке?! — гримнув він, показуючи на ледь помітний напис «Made in China». — Ви що, знущаєтесь?! Як ви могли?! Це ж китайщина! Ви що, мене не поважаєте?!

У майстерні запала тиша. Навіть компресор, ніби відчувши драму, стих.

— Валентине, — спробував заспокоїти його Вітя, — ну то й що? Пластмаса є пластмаса. Цей бампер нічим не гірший за інші. Тримається, блищить, форму має правильну.

— Та ти нічого не розумієш! — розпалювався клієнт. — Моя бджілка не носитиме дешевої китайської підробки! Знімайте! Я хочу оригінал, хай хоч втридорога.

Матвій, який стояв у кутку й спостерігав за всім дійством, лише посміхнувся під вуса. Він знав: такі клієнти ніколи не шукають простого рішення. Для них важлива не логіка, а відчуття «я зробив краще за всіх».

Подзвонили Тамарі в магазин — вона мала на складі кілька «оригінальних» бамперів із Німеччини. Ціна — 5000 гривень. Без торгу.

— Беру! — навіть не моргнувши, вигукнув Валентин. — Лиш би не Китай!

Робота знову закипіла. Через кілька годин Ford Transit уже красувався німецьким бампером із гордим написом Germany. Валентин сяяв не менше, ніж його машина.

— Ось тепер я задоволений! — оголосив він, розплачуючись. — Якість має ціну, хлопці, і хто не розуміє цього — той економить на власній гордості!

Він сів за кермо, ввімкнув двигун, і біла «бджілка» плавно виїхала з подвір’я. Лише після того, як за машиною зачинилися ворота, майстри вибухнули сміхом.

— Ну й цирк, — зітхнув Вітя. — За що він переплатив? За напис?

Матвій тільки знизав плечима.

— Знаєш, друже, Валентин сьогодні двічі надурив сам себе. Перше — коли не послухав тебе і не відремонтував тріщини за триста. Друге — коли не захотів китайський і виклав 3200 зверху. А китайський… що з ним? Так само їздить, так само тримається. Якість не завжди у країні виробника. Якість — це в голові.

— І в руках майстра, — додав Вітя.

— Саме так, — кивнув Матвій. — Іноді найпростіше рішення — найрозумніше. Але не всім дано це зрозуміти.

Вечір на СТО повернув собі звичний ритм. Та цей епізод залишив у пам’яті майстрів просту істину: справжня якість не в брендах, не в наклейках і не в гучних словах. Вона — у досвіді, в чесній роботі й у довірі.

Бо іноді надмірна вибагливість — це всього лише інша форма невігластва.