Розділ 59. Мрії Матвія — це хобі

Незважаючи на те, що життя Матвія вже давно повернуло в інше русло, а пріоритети змінилися, він ніяк не міг заспокоїтись щодо теми безпеки та охорони об'єктів. Це була не просто професійна цікавість — це стало його захопленням, майже хобі. Але не простим збиранням моделей літаків чи колекціонуванням марок, а справжнім інтелектуальним викликом, який тримав його розум у тонусі й надихав на пошук нестандартних рішень.

Його особливо цікавив прорив у галузі безпекових систем — не механічна сигналізація чи камери спостереження, які вже давно стали буденністю, а інтелектуальні й адаптивні системи, здатні не просто фіксувати події, а й аналізувати, передбачати, запобігати. І Матвій чітко розумів: у сучасному світі мало просто володіти інформацією — потрібно її розуміти, бачити в ній структуру, логіку, взаємозв’язки.

Він часто наводив приклад QR-кодів. Проста, на перший погляд, річ, але як багато в ній функціоналу: стислий обсяг інформації, який можна передати в одну мить. Для Матвія це було відкриттям і підтвердженням думки, що нові технології можуть значно спростити життя. Але він не ідеалізував ситуацію — бабуся, яка приходила на базу по дешеве відро, нічого не знала про QR-коди і навіть смартфона не мала. Вона лише питала: «Синку, де тут фірма, щоб дешевше і зі знижкою?»

Це стало для Матвія ще одним важливим висновком: не треба навантажувати потенційного клієнта технічними складнощами. Навпаки — усе має бути простим, доступним, зрозумілим і привабливим. Якщо людині зручно і вигідно — вона повернеться. І це стосувалося не тільки торгівлі, а й систем безпеки: ті повинні бути непомітними, але ефективними. Ніяких зайвих обмежень, тільки допомога, поліпшення, відчуття захищеності.

Оскільки Матвій був і залишався творчою натурою, він не міг відмовитися від постійного експериментування. Його думки дедалі частіше зверталися до штучного інтелекту. Не як до загрози, як це часто змальовують у фільмах, а як до партнера. Він вважав нерозумним і навіть небезпечним ігнорувати той потенціал, який уже був у людських руках завдяки ші. Тому Матвій шукав шляхи технологічного співробітництва з ШІ — не фантазії, а цілком реальні проекти, які могли би принести користь.

Одним із таких проєктів став аналіз і переосмислення функцій охорони. Матвій розклав усе по полицях. Він чітко бачив, що головне — це запобігання. Краще не допустити злочину, ніж потім боротися з його наслідками. І все починається з прохідної. З місця, де особа перетинає межу об'єкта. Хто вона? Чому прийшла? Які має наміри?

І тут у справу вступав ШІ.

Матвій розробив концепцію використання штучного інтелекту для автоматичного сортування відвідувачів. За допомогою накопиченої бази даних та алгоритмів аналізу поведінки кожен гість отримував умовну категорію: "бажані" (надійні, постійні клієнти), "середньої проблемності" (ті, за ким потрібно приглядати), "небажані" (відомі порушники чи потенційно небезпечні), і, нарешті, "заборонені" — ті, кому вхід взагалі заборонено через серйозні порушення в минулому.

Це не була дискримінація, як хтось міг подумати, це була профілактика — з урахуванням реальних фактів, без емоцій і людського упередження. ШІ не мав симпатій чи антипатій, він аналізував виключно дані, логіку, послідовність подій. І саме це, на думку Матвія, було найкращим способом забезпечити чесність і об’єктивність у системі безпеки, принаймні в даному випадку. Тому що не в усьому підходить сувора аналітика без урахування людського фактора. В цьому випадку все досконало підходило і це вирішив Матвій, як людина для людей.

Така співпраця між людиною й ШІ, на його думку, була ідеальною: кожен робить своє. Людина — ініціатор, творець, аналітик, по волі Господа, а ШІ — потужний інструмент, помічник, виконавець. Разом вони створювали систему, яка була не лише функціональною, але й етично виваженою.

Матвій розумів, що це поки що — лише його хобі. Але хто сказав, що хобі не може змінити світ?