Розділ 54. Винахід велосипеда

Матвій завжди був людиною ідей. Його розум ніколи не зупинявся, він мислив системно, мислив глибоко. Іноді навіть надто глибоко. Якось він спіймав себе на думці, що вже кілька тижнів розмірковує над… винаходом велосипеда. Тобто приділяє увагу тому, що вже давно винайдено.

— Винаходити велосипед? — дивувався сам собі. — Його ж давно винайшли! Та ще й удосконалили до такого рівня, що і далі вдосконалювати вже нічого.

Але думка не давала спокою. За нею ховалося щось більше, ніж просто метафора. Насправді Матвія непокоїло питання ефективності — у роботі, у захисті об’єктів, у підході до життя. Він занадто багато часу витрачав на побудову складних концепцій, які, по суті, вже давно існували, працювали й були перевірені практикою. І коли його зацікавлення технологічним «велосипедом» почало викликати роздратування навіть у найближчих колег, прозвучало останнє попередження.

— Матвію, — сказала Наталія Олексіївна, директор бази, — у нас тут не експериментальна база. Якщо тобі хочеться, щоб по території тинялися сторонні люди з дивними гаджетами, це твої фантазії, але не наша політика безпеки.

Ці слова подіяли на Матвія, як холодний душ. Він зупинився. Раптово. Беззаперечно. І поглянув на ситуацію по-новому — без фантазій, без надлишкових ідей, без «велосипедів». Лише те, що реально потрібно. І що реально можливо.

Новий етап. Практичний і прибутковий

Він сів у своєму офісі, взяв блокнот і ручку й почав аналітику. Об’єктивну, чесну. Система охорони бази була вже досить досконалою:

п’ять секторів відеонагляду, які перекривали весь периметр;

камери оснащені датчиками руху, тому активізувалися лише у разі загрози;

склади й офіси обладнані сенсорами, що реагували на відкриття дверей чи вікон;

паркан посилений колючою ріжучо-колючою у стрічкою, стійкою до механічного пошкодження і забезпечена сигналізацією в разі пошкодження.

навіть ризик підкопу було нівельовано спеціальними підземними сенсорами, тобто провід на глибині пів метра у разі пошкодження при підкопі вмикає сигналізацією.

— Що ще? — питав себе Матвій. — Що справді потрібно?

І відповідь прийшла несподівано просто: вхідні двері. Саме вони були найчастішою точкою пропуску, саме там траплялися найдрібніші, але регулярні інциденти — від випадкового проникнення сторонніх людей.

Він вирішив діяти самостійно. За власний рахунок придбав і встановив електронний замок на головному вході бази. Система працювала з брелками — мініатюрними, простими, надійними. Кожному орендатору та члену обслуговуючого персоналу він запропонував купити цей брелок за символічну ціну.

— Без компромісів, — сказав Матвій. — Усі — зі своїм брелком. Це дисциплінує. Це безпека.

Найдивніше, що проти не виступив ніхто. Брелки були дешеві, зручні, надійні. Люди швидко звикли, і навіть дякували, що тепер не треба стояти під дверима в дощ, чекаючи коли охоронник відчинить.

А Матвій зміг не тільки повністю компенсувати свої витрати, але й заробив. І що важливіше — придбав довіру. Коли директор Наталія Олексіївна побачила, як зросла дисципліна, як підвищився рівень безпеки, вона лише зітхнула і сказала:

— Ти все ж таки розумник. Не винахідник велосипеда — а інженер порядку.

Вона видалала йому премію. І Матвій уперше за довгий час не просто радів, а відчув себе на своєму місці. Його руки створили конкретне. Його розум навів лад. А його мрії… стали реальністю, коли в них увійшла практика.

Висновок був простий: справжні зміни починаються не з фантазій, а з дій. Велосипед винайшли. А от добра безпека — це завжди новий проект. І саме його Матвій почав створювати — без зайвого пафосу, зате з користю для всіх, а не для себе і свого самолюбства.