Розділ 46. Злочинність проти технологій

Незабаром після кількох тижнів тиші, Матвій помітив: у повітрі витала тривога. Система, яку він будував камінь за каменем, почала подавати ледь помітні сигнали про втручання. Вони не були критичні, не викликали паніки, але... Матвій відчував, що це не випадковості. Його інтуїція — та, що не підводила раніше, знову спалахнула.

Цього разу йому протистояли не звичайні грабіжники. Це були технологічно озброєні професіонали, які добре знали, де вдарити. І почалося це з найпростіших, на перший погляд, речей.

Одного дня, в розпал світлого дня, система подала сигнал тривоги — хтось засліпив інфрачервоний датчик руху вузьконаправленим ІЧ-промінням. Датчик "осліп", але всього на кілька секунд. Достатньо, щоб перевірити реакцію системи, та замало — щоб виявити злочинця. Матвій миттєво прибув на місце, проте порушника виявити не вдалося. Проте він зрозумів — це був виклик.

Він не став мовчати. Просто перед усіма, включно з охороною і персоналом, викликав господаря фірми і, з максимальною серйозністю, попрохав надати список працівників, що мають доступ до охоронної зони — з фаховими характеристиками. Це був психологічний хід: звузити коло підозрюваних і показати потенційному злочинцеві — він під наглядом.

Список дав цікаві результати: п’ятеро людей мали або військовий досвід, або технічну освіту з радіоелектроніки. Але прямих доказів не було. Лише передчуття, логіка та... час.

Згодом хтось спробував заглушити Wi-Fi. І справді — кілька мініатюрних камер, розміщених у складних зонах, перестали передавати відео. Проте Матвій передбачив це: усі камери мали локальне дублювання запису на вмонтовані мікро-флешки. А ще — були стаціонарні камери, під'єднані до кабельного живлення та локального серверу із захистом від стрибків напруги та спроб взлому.

Він також встановив інерційні датчики, які реагували не лише на рух, а й на вібрацію — навіть спроба наблизитися до кабелів або корпусу камери викликала спрацювання.

Окрім того, систему було оновлено за останнім словом технологій. Він впровадив:

Інтелектуальні алгоритми розпізнавання поведінки, які аналізували не лише наявність руху, а й підозрілу траєкторію чи аномальні дії: повільне пересування, уникнення камер, затримку в "сліпій зоні".

Локальну мережу передачі даних через світловод — надійно і недоступно для зовнішнього перехоплення.

Геозони з BLE-маячками, які давали змогу відстежити, хто з персоналу знаходиться поблизу того чи іншого датчика в момент інциденту.щ

Систему резервного живлення з подвійним джерелом — акумулятор + сонячна панель, заховані на даху.

Сигнали-пастки — фальшиві кабелі та муляжі камер, які "вели" до підставних точок доступу. Якщо злочинець чіпав ці зони — система активувалась навіть без взлому.

У боротьбі між злочинцем і захисником перемога йшла по міліметру. Матвій почав ночами залишатися на об'єкті, аналізував логи, налаштовував системи самонавчання, консультувався з кіберспеціалістами. Він розумів: це війна не лише за майно. Це був виклик його фаху, його покликанню — бути захисником.

Однієї ночі штучний інтелект сигналізував про нехарактерний рух — хтось обійшов камери у коридорі дуже незвичною траєкторією. Матвій зреагував одразу. Виявилось, що один із працівників мав у кишені невеликий глушник — саморобний пристрій на основі відкритого джерела з інтернету. Його затримали, але, як з’ясувалось — він лише перевіряв систему… за вказівкою іншого.

Це стало першим ключем. Згодом ще один працівник зник з роботи, не забравши навіть зарплати. А в його телефоні, який залишився в майстерні, було знайдено фотографії схем системи відеоспостереження.

Матвій не просто захистив об’єкт. Він показав, що навіть у час, коли злочинність вдягає окуляри віртуальної реальності і користується лазерними пристроями, найкращий інструмент — це мисляча, чесна, наполеглива людина.

Він укріпився в головному: ніяка технологія не замінить серце, розум і совість. І поки він на посту — об’єкт у безпеці.