Розділ 24 Розвал заводу і Матвій вже підприємець

Радянський Союз вже практично розвалювався, і це торкнулося й Рівненського радіо заводу, орієнтованого на виробництво продукції для збройних сил. З відсутністю відряджень та шаленою інфляцією зарплата, що колись становила сто п’ятдесят рублів, раптом перетворилася на нічний кошмар для родини Матвія. День за днем фінансове становище погіршувалося, а роботи на заводі більше не було.

Одного ранку, сидячи за скромним столом у гуртожитку, Матвій обговорював ситуацію з товаришем з роботи, Сергієм до, якого він завітав на каву: 

— Сергію, мені вже ні на що не вистачає грошей. Завод розвалюється, а відряджень немає. Ми опиняємся заручниками цієї системи. Що ж нам тепер робити?

Сергій важко подивився на друга:

— Мабуть, треба шукати нові шляхи… щось робити самостійно.

Так Матвій прийняв важке рішення: звільнитися з заводу та спробувати свою справу на місцевому центральному ринку. Він почав купувати батарейки та невеликі акумулятори у колег, також беручи їх під чесне слово, а потім продавати на ринку. Хоч торгівля не була дуже прибутковою, але вистачало на життя, і кожного місяця він відкладав надлишок коштів для подальших інвестицій.

Одного дня, коли він вже повертався з ринку, Матвій зателефонував своїй дружині Валентині:

— Валентино, я сьогодні знову отримав трохи прибутку. Нам вдалося збільшити обороти на 15 відсотків. Але виникли проблеми: не вистачає місця для зберігання товарів, та й сам торговий простір обмежений.

— Матвію, — лагідно сказала Валентина, — ми повинні шукати рішення разом. Може, варто подумати про оренду окремого приміщення або щось подібне?

Матвій задумався. Він знав, що для бізнесу потрібно діяти рішуче. Не минуло й тижня, як він вирушив у подорож до Угорщини. Там, за незвичайноною угодою, він придбав старенький автомобіль – жигулі «шістка», який стане мобільною базою для доставки товарів. Повертання назад відбулося з новою надією: незабаром Матвій купив збірний металевий гараж для зберігання акумуляторів і батарей, що значно полегшило логістичні питання.

Не минуло багато часу, як Матвій відкрив невеличкий торговельний стенд на центральному ринку Рівного. Він старанно облаштував невеликий торговельний будиночок, вклавши всі свої заощадження. Але ринок розпочав жорстку конкуренцію: відкриття численних супермаркетів поступово змарнувало торгівлю на традиційних ринках. Матвій пробував "круїзи" — їздити до районних центрів, таких як Дубровиця, Володимирець, Сарни, але й там умови були не набагато кращими.

Однак він не здавався: для Матвія головне було забезпечити сімейний бюджет. Він не шкодував коштів на подарунки для дітей та підтримку родини. З іншого боку, разом із зростанням прибутків стали виникати й нові проблеми. Йому доводилося шукати стабільних постачальників, організовувати зберігання товарів і забезпечувати доставку до місця продажу.

Одного вечора, коли він повертався додому після чергової зустрічі з постачальниками, Матвій зустрів свого давнього товариша, Юрка, і вони зупинились з ним в невеликому місцевому ресторані:

— Матвію, — почав Юрко, піднімаючи келих із локшиною, — твої справи, здається, пішли вгору. Але пам’ятай: не все те золото, що блищить. Ти маєш бути обережним з новими друзями і партнерствами.

Матвій усміхнувся, знаючи, що Юрко турбується про нього.

— Дякую, друже, — сказав він. — Я знаю, що ринок змінюється, і є ризики. Але я буду слідкувати за кожною дрібницею. Для мене сім'я – найважливіше.

Але не все було безхмарно. Дехто з так званих "друзів" запрошував його в ресторани на вечерю та "розважали" і він розважався за рахунок сімейного бюджету. Матвій іноді віддавався таким захопленням, занадто легко пропивав гроші, що зменшувало його прибутки. Він знав, що це гріх великий, і кожного разу, коли він бачив, як гроші витрачаються на марнославні вечірки, думав про те, що Бог бачить кожну дрібницю, і за це може покарати.

Так, протягом чотирьох важких років життя Матвія як підприємця, він невтомно працював, зумівши не лише втриматись, а й поступово наростити прибуток. Незважаючи на труднощі, ринок не завжди давав бажані результати, але Матвій розумів: життя рухається, і кожен досвід, навіть негативний, – це урок. Він вчився планувати, аналізувати ризики, і створювати свою власну бізнес-стратегію, залишаючись вірним собі та своїм принципам.