Розділ 21 Життя одруженого Матвія

Нове життя одруженого Матвія розпочалося з нових викликів, але й із радісних моментів. Він завжди виконував свої обов’язки з невичерпною енергією. Щоб полегшити собі життя, Матвій змінив роботу: замість того, щоб працювати вантажником, він влаштувався охоронцем. Зарплата залишилася тією ж, проте навантаження зменшилося, що дозволило йому більше часу приділяти своїм справам та сім’ї.

Навчання в інституті теж невпинно тримало його на високому рівні. Під час третього курсу він накопичив неабиякі спортивні досягнення: на кожних змаганнях він посідав призові місця — перше, друге, третє. Проте, навіть з його результативністю, на залікові змагання для захисту звання майстра спорту його так і не брали через корумповані схеми, що існували в спорті. Цей факт він прийняв як частину своєї долі й фокусувався на тому, щоб був досягнутий результат. Тому, що він мусив вболівати за факультет. Декан Володимир Степанович дуже цінував Матвія і подвійна стипендія була цьому підтвердженням.

Серед найголовніших подій нового життя стало народження сина. Валентина подарувала Матвію найбільшу радість, коли на світ з’явився їхній син Олександр. Матвій був щасливий до неймовірності. Він влаштував святкування, запросив кумів і сватів, дбайливо прикрашене свято, де панувала атмосфера родинного тепла та єдності.

Під час урочистостей, коли гості сміялися і вірили в майбутнє, Матвій на хвилину дозволив собі відчути  марнославство — хвилю гордості, що супроводжувалася бажанням продемонструвати свою успішність. В цей момент він не подумав, що надмірна самовпевненість може мати дуже високу ціну. Незабаром після свят Валентина потрапила до лікарні з сильною кровотечею. Лікарі швидко вжили заходів, і завдяки невідкладній допомозі її врятували, але цей інцидент назавжди залишив слід у серці Матвія. Він розумів, що надмірне марнославство могло бути не тільки моральною провиною, а й реальною загрозою для його коханої людини.

— Матвію, — тихо сказала Валентина, коли вона вже лежала в лікарняному ліжку після операції, — я знаю, що ти міг хотіти поділитися радістю. Але пам’ятай: наше здоров’я та благополуччя набагато важливіше за будь-які досягнення чи публічну славу. І ці слова почали руйнувати захисний мур, який ще і досі був в думках про жінок. Це і мати, яка кинула його на призволяще, і Наталія, перша кохана, яка його зрадила.

Матвій важко зітхнув, поглянувши їй в очі:

— Я так шкодую, що моя гординя призвела до цього. Обіцяю, я більше ніколи не дозволю своїм амбіціям нашкодити тобі.

Це стало першим з його «гріхів», який він запам'ятав назавжди. Але життя невпинно рухалося вперед. Валентина змушена була нести майже всю домашню працю, адже Матвій, завжди завантажений різноманітними обов’язками — навчанням, роботою, тренуваннями — не знаходив достатньо часу, щоб розуміти, що важко і фізично, і морально буває й для жінки. Саме це ставало для нього другим гріхом, про який він часто згадував із болю в душі.

Попри всі труднощі, Матвій успішно завершив вже четвертий курс інституту. Його дисциплінованість, спортивні досягнення та підтримка викладачів зробили його однією з найвідоміших особистостей серед студентів. Друзі і родина його поважали за те, що він не забував про власні помилки й завжди прагнув стати кращим.

Одного спокійного вечора, коли Валентина вже відновлювалася вдома, Матвій сидів поруч з нею за невеликим столиком у затишній кухні, де обидва знаходили сили для розмови:

— Валентино, я обіцяв собі, що більше не повторю таких помилок, — казав Матвій, дивлячись їй в очі, — і буду старатися краще розуміти, що для нас справді важливо. Ти – моя підтримка, а наш син – наше майбутнє.

Валентина ніжно взяла його руку:

— Разом ми зможемо все. Просто пам’ятай, що справжня сила – в любові, в повазі один до одного і в здатності визнавати власні помилки.

Так, попри численні труднощі та випробування, життя одруженого Матвія продовжувало свій шлях: з повсякденним ритмом зарядки, навчання, тренування та робота, але й з новою родинною гармонією, яку він вчився цінувати з кожним днем.