Розділ 17 Складне життя Матвія. Корупція в Спорті

Матвій продовжував свої змагання, і в кожному з них досягав неабияких результатів. Його ім’я вже стало відомим на всесоюзному рівні — він перемагав на змаганнях, які були важливими для спорту Радянського Союзу. Однак, незважаючи на численні перемоги, Матвій не міг потрапити на залікові змагання для захисту майстра спорту. Причина була проста, але неймовірно болюча — корупція.

— Ну що, брат, на цей раз все, як завжди? — запитав Віталій, його товариш по тренуванням, під час розминки на стадіоні.

Матвій важко зітхнув.

— Так, як завжди. Треба дати десять тисяч, щоб потрапити на захист, а де я їх візьму? У мене навіть на харчі не вистачає, а не то що на хабарі. Та навіть якби було не дав. Бо, як потім жити з тим, що купив собі майстра спорту.

Віталій мовчав, адже сам прекрасно розумів, наскільки несправедливою була ця система. Він також намагався вибороти своє місце під сонцем у спорті, але корупція все більше вражала його.

— Ти встигаєш в усьому: і на змагання, і на тренування, — зазначив Віталій. — А це… це вже абсурд. Перемоги на всесоюзному рівні — і не можеш потрапити на захист?

— Я ж просто робоча конячка, — з сумом відповів Матвій, не знімаючи фокусу з тренування. — Перемагати — це добре, але це не дає нічого, коли на захист не можна потрапити. Чисто для галочки. А з цими хабарями… просто замкнуте коло.

Матвій почувався, немов потрапив у пастку. На змаганнях він показував високі результати, але через відсутність коштів, його не допускали до наступних етапів. Це не лише знецінювало його успіхи, але й давало відчуття, що він є частиною системи, в якій людина не може бути чесною.

0Життя стало важким і виснажливим. Щодня його розпорядок був однаковим: ранковий крос, розминка, тренування — бій з тінню три раунди, — навчання, а ввечері — двогодинне тренування. Матвій почав помічати, що навіть його власні сили не безмежні. Ранки починалися з болю в м’язах, а ввечері він відчував, як його сили потроху виснажуються.

Але не було місця для слабкості.

— Як ти? — запитав тренер під час одного з тренувань, коли помітив, що Матвій працює без того запалу, як раніше.

Матвій підняв голову, стискаючи зуби від болю.

— Все нормально, тренере. Просто важко останнім часом. Але нікуди не дінешся, треба працювати. Захищати честь факультета бо для того я і є.

Тренер знизав плечима, але в його очах можна було побачити розуміння. Це було його спостереження за багатьма спортсменами, які, з одного боку, були готові йти до кінця, а з іншого — все більше потрапляли у пастку цієї корумпованої системи.

— Ну, ти сильний, ти витримаєш. Але пам’ятай, що не всі ці тренування — це твоя мета. Ти сам — більше, ніж просто результат на змаганнях. Тому, що людина завжди залишиться людиною.

Матвій посміхнувся, хоч і не відчував у цій посмішці ані радості, ані полегшення. Він знав, що тренер правий, але зараз його головною метою було вижити в цих умовах. І найперше навчання в інституті.

Як би там не було, він не мав часу на особисте життя. Дні були насичені до межі: тільки в суботу чи неділю з’являлась можливість відпочити, хоч трохи відновити сили. Стосунки з жінками залишалися поверхневими. Матвій, як йому здавалося, втратив здатність до справжніх довготривалих відносин. Для нього було важко зосередитись на чомусь, крім спорту та навчанні.

Якось на одному з тренувань його помітив знайомий, Олексій, який працював у іншій спортивній секції.

— Матвію, ти ж не хочеш бути просто "робочою конячкою"? Ти можеш більше. Ти заслужив більше, ніж це. Але щоб прорватися — треба щось змінювати.

— Я знаю, Олексію, — відповів Матвій, поправляючи тренувальний костюм. — Але зараз не про це. Треба просто витримати. Зроблю свою частину, а там як вийде. Треба закінчити інститут і на моїй праці все тримається, показники на факультеті і тут зайвих людей немає.

Олексій зітхнув. Він прекрасно розумів, що Матвій хотів сказати. Спорт став лише частиною більшої гри, і не завжди перемога була результатом здібностей чи відданості. Іноді все вирішували гроші і зв’язки. Але Матвій був не той і це не його.

Матвій продовжував тренуватися, віддаючи кожен день своїй меті, хоча й розумів, що корупція в спорті не дозволить йому досягти того, чого він справді вартий. Він був змушений жити за цією системою, навіть якщо не погоджувався з нею. А головне йому гидко б було жити з тим, що він купив собі майстра спорту.

Він закінчив вже другий курс, але відчував, що його боротьба тільки починається.