Розділ 15 ЩО ТАКЕ ЗРАДА

Матвій повернувся з Кіровограда втомлений, але щасливий. Його спортивна кар'єра рухалась в правильному напрямку, попереду була перспектива вищої освіти завдяки досягненням у спорті. Він нарешті був з Наталією, і це було те, що він найбільше хотів — щасливі стосунки, майбутнє, сім'я, діти. Все виглядало як у людей, і він не міг уявити, що щось може піти не так.

Однак життя, як завжди, принесло несподіваний поворот.

— Ти чому сьогодні так зніяковілий? — запитала Наталія, коли вони зустрілись після його повернення.

Матвій, здавалося, не мав бажання ділитись своїми сумнівами, але розумів, що йому потрібно про це поговорити. І ось тоді йому надійшла новина, що змусила серце стискатися. По училищу ходили чутки, що Наталія — зрадниця.

— Як ти можеш сказати таке? — її очі, здавалося, спалахнули від обурення, коли вона почула ці слова від Матвія.

— Чутки... ходять чутки, — відповів він. — Я хотів почути це від тебе, Наталю. Це правда?

Вона запевняла його, що все це наклеп, брехня. Матвій з почуттям неспокою вирішив дізнатися, звідки пішли ці чутки.

Крок за кроком, він вийшов на Валеру -- двометрового волейболіста, який був відомий своєю самовпевненістю. Матвій знав, що це той самий хлопець, який почав поширювати чутки про Наталію. Він зустрівся з ним прямо на спортмайданчику.

— Ти брехун, Валеро, — сказав Матвій з серйозним виразом обличчя. — Відповідай за свої слова.

Валерій, впевнений у своїй силі, ухмильнувся.

— Що ти мені зробиш? — він не зрозумів серйозності ситуації. — Я маю трьох свідків, Петро, Вадим і Микола — вони бачили все.

Матвій не чекав більше. Його рука швидко полетіла вперед, і він вибив з Валерія всю впевненість у своїй безкарності. Кілька потужних ударів, і Валерій вже сидів на землі, з кров'ю на губах, просячи прощення.

— Ти хочеш, щоб я вибачив тебе за твої брехливі слова? — поцікавився Матвій, дивлячись на нього, не відводячи погляду.

Валерій, оговтавшись, все ж не здавався. Він сидів на землі, стискаючи кулаки і дивився на Матвія.

— Я сказав правду, — виправдовувався він, — я маю свідків, які бачили все. Ти навіть не уявляєш, як сильно мені вона сподобалась...

Ці слова, як удар молотом, пробили душу Матвія. Три слова: «сподобалась», «вона», «ти». У голові його збурлилися всі думки. Наталія дійсно зробила те, про що Валерій говорив?

Він одразу ж повернувся до Наталії, щоб дізнатися правду.

— Це правда? — його голос звучав сумно і спокійно. — Що сталося між тобою і Валерієм?

Наталія, побачивши вираз обличчя Матвія, вже не могла більше приховувати правду. Вона повільно опустила погляд і мовчки сиділа, ніби відчуваючи, як її світ починає розпадатися.

— Так... Це було... — вона зупинилася, але вже не могла вигадати пояснення. — Я не знаю, що зі мною сталося. Він, він мені сподобався, але я не могла з ним бути, і ми...

Матвій не міг більше слухати. Його серце розбилося на тисячу частин. Усі його надії, мрії, любов — все розсипалося в одну мить.

— Ти зрадниця, Наталіє, — його голос став холодним, не було й сліду від тієї прив'язаності, яка була раніше. — Ти зробила це з ним, а тепер я маю жити з цим?

Наталія намагалася його зупинити, але він вже пішов. Матвій відчував, як його душа тоне в океані болю і зради.

Цей момент змінив його назавжди. Після цього він перестав вірити в жіночу вірність. Стосунки для нього стали лише грою, а шлюб — необхідністю для того, щоб діти не стали байстрюками. Але всередині нього залишалась велика порожнеча. Він більше не шукав справжнього кохання, а лише тимчасових розваг.

І це була велика помилка.

Він не розумів тоді того, що дійсно важливе те — , щоб був і є страх Божий, та й вірність, яку він шукав у жінках, могла б бути лише від нього самого. Тільки з Богом він міг знайти справжнє розуміння себе і світу. Але тоді, коли боліло найбільше, він не розумів цього.