Розділ 13 ЗВИЧАЙНЕ ЖИТТЯ МАТВІЯ

Життя Матвія, здавалось, налагодилось. Гроші з’явились, знайомства з впливовими людьми стали частиною його повсякденності. Але, незважаючи на успіх, він не піддався зірковій хворобі. Матвій не змінював своїх принципів, не дозволяв собі загордитися або надмірно і взагалі хизуватися своїми досягненнями. Кожен день був подібний до іншого: ранок починався з трьох кілометрів кросу та розминки, увечері — тренування. Життя було суворим і дисциплінованим.

Сніданок, обід, вечеря — все чітко по розкладу. Усе це стало частиною його звички, звичайного ритму життя. Спорт, кар'єра, вища освіта — це були його пріоритети.

"Борони Боже тебе від алкоголю і цигарок," — думав Матвій, згадуючи, як тренери постійно повторювали цю фразу. — "Не побачиш ти перемог, як своїх вух, якщо хоч раз дозволиш собі зійти з цього шляху."

У вихідні Матвій дозволяв собі невеликий відпочинок: дискотека, дівчата, але навіть тут не було місця для серйозних стосунків. Відносини були більше як розвага. Спортивна кар'єра та плани на майбутнє не дозволяли навіть мріяти про щось більше.

"Та й взагалі, можна ж було б просто залишитися в селі. Трактор, город, свині, жінка, діти. Але я хочу чогось більшого," — думав Матвій, згадуючи про можливість простого сільського життя.

Однак, попри свою чітко визначену мету, Матвій не був зовсім позбавлений людських почуттів. У його житті була і ніжна, справжня любов.

Вона з'явилася неочікувано. Наталія. Вони зустрілися на дискотеці, де Матвій, як завжди, проводив свій вільний час. Вона була милою дівчиною, що одразу привернула його увагу. Це було початком їхніх стосунків, хоча й Матвій не відразу зрозумів, що вона стане важливою частиною його життя.

Проте, все не завжди було так безхмарно. Одного вечора, після дискотеки, Матвій йшов додому, коли раптом почув розмову в парку. Це були голоси кількох хлопців, вони обговорювали щось злісне, і Матвій зрозумів, що щось не так.

"Вони що, збираються?.." — подумав Матвій, і швидко попрямував у напрямку голосів. Коли він дійшов, побачив, що двоє місцевих хлопців — Вадим і Петро — були з Наталею. Хлопці несли в руках пляшки з алкоголем, а Наталія виглядала наляканою, намагаючись вибратися з їхніх лап.

"Гей, ви що, обидва з глузду з'їхали?" — різко вигукнув Матвій, наближаючись до них. Його голос був строгим і владним, а погляд — безкомпромісним. Він став між хлопцями і Наталією, ніби вказуючи, що тут і зараз це все закінчиться.

"Йди звідси, Матвій! Це не твоя справа," — спробував сказати Вадим, але Матвій уже робив свої кроки. Він знав, що час для слів пройшов.

Правий прямий, лівий боковий — і Петра відкинуло вбік. Лівий аперкот — і Вадим опинився на землі, мов зомбі, з розбитою губою і розсіяним поглядом.

"Якщо ще раз таке побачу, як ви намагаєтесь щось подібне зробити, я вас не просто покараю, а й змусю відповідати перед законом. Тому що те, що ви збираєтесь зробити, — це злочин!" — гаряче сказав Матвій, дивлячись на хлопців.

Наталія, яка на той момент вже відновлювалася від шоку, подякувала Матвію за допомогу.

— Ти... ти справжній рицар, — сказала вона, хвилюючись, але разом з тим і захоплено дивлячись на нього.

Матвій лише посміхнувся.

— Це не героїзм, Наталю. Це просто те, що я повинен був зробити, — відповів він.

Цим вчинком Матвій не лише врятував дівчину, а й зберіг своїх друзів від серйозних неприємностей. Вадим і Петро опинились би за гратами, якби не він. Але для нього не це було проблема. Він робив свою справу, як завжди: просто й не шукаючи слави.

Наталія пізніше стала важливою частиною його життя, але Матвій, як і раніше, був зосереджений на своїй кар'єрі та спортивних досягненнях. І хоча романтичні стосунки займали місце у його серці, вони не заважали його шляху.