Розділ 10: Поліпшення в житті. Училище, складнощі

Матвій, переїхавши до училища, відчув, що в його житті настав певний проміжок стабільності. Але навіть в новому середовищі, де здавалося б, все мало бути простіше, проблеми не відступали. Навпаки, вони набували нових форм. Матвій спостерігав, як дружба, кодекс честі та зобов'язання, які так легко передавалися між його новими знайомими, завжди призводили до якихось випробувань.

Одного дня він дізнався, що його товариш Вадим, з яким вони разом навчалися, зазнав приниження від хлопця на ім’я Степан. Той, наче без причин, сильно побив Вадима — розбив носа і, що найгірше, образив його, назвавши «дівчінкою», тільки через те, що Вадим виглядав більш елегантно і привабливо. Це приниження вразило Вадима, і хоч він і намагався захистити свою честь, але був значно слабшим за суперника.

— Ти, Вадиме, не дівчисько! — відчайдушно кричав Матвій. — Він відповість за це.

Матвій, не в силах змиритись з цим, вирішив дати урок Степану. Запросив його на бій, один на один. Степан, впевнений у своїй силі, з радістю погодився.

— Ти що, хочеш побитися? — посміхнувся Степан, який був на зріст під два метри і мав потужну фізичну будову.

— Так, я тебі покажу, хто тут «дівчинка». — Матвій стояв впевнено, а в його погляді читалась рішучість.

Бо хоча Матвій був на зріст меншим, він мав величезний досвід вуличних бійок, і цього досвіду йому вистачило, щоб дати відсіч навіть більшому і сильнішому Степану. Хоч і довелось витратити багато сил, але він все ж таки переміг Степана.

— Вибачайся перед Вадимом, — сказав Матвій, стоячи над Степаном, який вже важко дихав після поразки. — Я не потерплю такої образи!

Степан, хоч і розлючений, змушений був виконати вимогу. Він, поки прийшов до тями, вибачився.

Але це не було кінцем конфлікту. Коли Матвій вже був готовий піти, Степан підло вдарив Вадима по обличчю, коли той не чекав.

— Ось ти, навіжений! — з люттю пробурмотів Матвій, спостерігаючи, як Степан зненацька, підло вдарив Вадима в щоку. — Ти не вчишся, ніщо не поміняється у твоєму житті!

— Що, хочеш ще раз? — погрожував Степан, але Матвій уже не давав йому шансу.

Він вирішив не відповідати на провокації і просто наказав Степану вибачитись за удар, розуміючи, що більше конфліктувати з ним не має сенсу. Це було важко, але Матвій не хотів надто втягуватися в ще більш небезпечні ситуації. Тим більше, що Степан вибачився.

Але навіть із цього уроку він усвідомив одне: що б не сталося, він завжди поважатиме свою честь і честь своїх друзів, навіть якщо для цього доведеться робити непопулярні вчинки. Це було його внутрішнє переконання.

Через деякий час сталася ще одна ситуація, яка ще більше змінила ставлення Матвія до життя. Під час однієї з нічних прогулянок на дискотеці він став свідком пограбування п'яного чоловіка, якого Вадим вирішив обібрати.

— Дай гроші, зараз же! — наказав Вадим, відштовхнувши чоловіка, що ледве тримався на ногах.

Матвій був шокований, але не взяв участі в цьому пограбуванні, хоча і спостерігав із боку. Це викликало в нього відразу. Він навіть за кілька годин після цього розповідав Вадиму:

— Це гидко. Ти ж сам не раз в селі говорив, що не можна так. Що з тобою сталось?

— То було тільки кілька сотень! — Вадим відмахнувся. — Я це роблю, щоб хоч якось прокормити себе.

Але Матвій не міг змиритися з такою логікою.

— Ніколи більше не прийму участі у такому. Це не наш шлях, — твердо заявив він, і вирішив більше не зв'язуватися з Вадимом у таких ситуаціях.

Після цих подій Матвій почав ще більше цінувати свою незалежність і рішуче ставився до будь-яких викликів. Кожен день в училищі давав йому нові випробування, але він намагався залишатися вірним своїм принципам, хоча й розумів, що деякі речі неможливо змінити за одну ніч і взагалі.