Глава 5. Знайомство з Аві

   Я була на другому курсі в університеті, як мені в кімнату підселили новеньку. Вона була розгублена, її очі бігали по кімнаті, ніби шукали щось. Я вирішила взяти ініціативу в свої  руки.

   — Привіт, я Міа. Я навчаюсь на 2 курсі, спеціальність менеджмент. А як тебе звати?

   — Аві, 1 курс менеджменту. 
   Така небагатослівна. 
   — Чудово, тоді я зможу віддавати свої конспекти тоді. Що я, дарма стараюсь, чи що? — я посміхнулась їй. Нарешті вона також мені посміхнулась. 
   Ми стали подругами. Ходили разом в університет, на прогулянки. Єдине що — Аві не змогла найти спільну мову з Роузі. « Ти подиви на неї, та вона ж змія!» — казала Роузі. А я її не слухала, і не помічала. До того моменту, як я познайомила Аві з Ітаном.

   Сама думка про те, що у мене вже є наречений бісило Аві, це я бачила по її обличчю. А коли Ітан по наказу батька приїхав забрати мене додому та Аві побачила, що Ітан далеко не з бідної сім‘ї —  вона увімкнула із себе непогану акторку. 
  — Міа, попроси в Ітана, нехай допоможе мені донести речі.

  — Міа, я не можу іти, можете з Ітаном підвезете мене? 
   Міа… Ітан… Міа… Ітан… Як ж це почало бісити.

   У день мого весілля Аві прийшла у чорній сукні, хоча я просила приходити гостей у блакитних кольорах, під тематику весілля. 
   — Цей день для мене траурний,— відповіла Аві — тому що моя подруга виходить заміж за мого коханого. 
   Так вона вбила двох зайців. І зіпсувала мені мій весільний настрій, і призналась, що вони з Ітаном коханці. А я стояла як вкопана, і не могла зрозуміти — як я не замітила цього між ними? Весілля зіграно, підписи поставлені. Це була кінцева точка. 
   Далі усе, як по сценарію. Я жаліюсь батькові Ітана, він дає Аві грошей та відправляє за кордон, 5 років від неї ні слуху ні духу. І ось вона знову з‘явилась переді мною, у моєму будинку…