Я стояла перед дверима до його спальні. Так дивно, вже 5 років разом, але у кожного своя кімната. Це не шлюб, це пекло на землі.
Я постукала, але відкрити двері не наважилась. Натомість він відкрив сам, а я так і не змогла із себе слова видавити. Чорт, я ж йшла до нього запитати, чи не бажає він сходити випити кави!
– Міа? Що ти тут забула?
Знову цей байдужий тон з нотками агресії. Він мене ніколи не кохав. Чому я ще бажаю зберегти цей шлюб?
– Емм… Можливо ми б з тобою пішли випити по чашці кави? Там недалеко відкрилась нова кав‘ярня і…
– А з мене що ти хоч? Вали сама!
Двері переді мною закрились з такою гучністю, шо мене аж трішки затрусило. І так завжди.
Я вийшла на вулицю і присіла на гамак. Все таки, за гроші не купиш кохання. Саме так, цей шлюб був по розрахунку, його сім‘я ставала банкротом, а моя вирішила допомогти шлюбом. Я і не проти була, адже Ітан сподобався мені з першого погляду. Високий брюнет з блакитними очима, суворий погляд і справжній чоловічий характер. Він зачепив мене одразу після першого знайомства, натомість Ітан дивився на мене з якоюсь огидою.
Мої роздуми перервав телефонний дзвінок. Оу, моя подруга Роузі.
— Алло…
— Ти не повіриш, хто повернувся!
— Невже вона…